Седмиця 19-а після П’ятидесятниці. Глас 1. |
![]() Посту немає.
|
Іверської
ікони Божої Матері.
Мчч. Карпа
, єп. Фіатирського, Папіли
диякона, Агафодора
і мц. Агафоніки
(251).
Мч. Флорентія (I-II). Мч. Веніаміна
диякона (421-424). Прп. Никити
спов. (бл. 838). Прп. Веніаміна
Печерського (XIV). Свт. Мелетія, патріарха Александрійського (1601). Спомин чуда вмц. Злати
(Хриси) у Скоп’є (1912).
Сщмчч. Інокентія і Миколая пресвітерів (1937). Знайдення мощей сщмч. Фадея, архієп. Тверського (1993).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господні учні зривають колосся, розтирають їх руками та їдять у суботу.
Справа дуже маловажлива і з виду, і за своєю суттю; між тим фарисеї не втерпіли та докорили їм. Що змусило їх завести про це мову?
З вигляду – нерозумна ревність, а за суттю – дух пересуду. Він за все чіпляється і все подає у похмурому вигляді беззаконня та згубності. Це неміч, більшою чи меншою мірою, майже спільна для людей, які не уважні до себе.
Словом не кожен висловить пересудливі думки, але й утриматися від них рідко хто може. Хтось притупить своє серце і розпалює його на пересуди – воно і розпалює їх. Але водночас той, хто пересуджує, і сам готовий на недобрі справи, лише би тільки ніхто не бачив, і неодмінно складається у недоброму порядку у якомусь-небудь відношенні; він ніби для того і судить, і засуджує, щоб почуття правди, яке ображене і пригнічене у собі, нагородити нападками на інших, хоч би то і неправдивими.
Правдолюбний і той, хто стоїть на правді, знаючи, як складно дістається справність у справах, а ще більше у почуттях, ніколи не стане судити; він швидше готовий буває покрити поблажливістю не тільки малий, але й великий злочин інших.
Господь не судить фарисеїв, які пересуджували, а тільки пояснює їм, що учні зробили вчинок, який всякий, хто подумавши добре, може пробачити. І завжди так буває: розсуди про вчинок ближнього і знайдеш, що він зовсім не має того жахливого характеру, який здався тобі про нього першого разу.