Радуйся, Благая Вратарнице, двери райския верным отверзающая
Свята Православна Церква прославляє Божу Матір не тільки в Богородичні свята, але щоденно і, більше того, за кожним богослужінням. Щоб впевнитися у цьому, необхідно пригадати нам добре відомий піснеспів на Утрені: “Величай душе моя Господа”. До того ж, чи не кожен православний християнин в домівці починає свій день і завершує його прославленням Богоматері.
У сьогоднішній день Свята Церква вшановує образ Іверської Божої Матері. Історія цієї ікони лине в глибину віків. У ІХ столітті під час іконоборства неподалік м. Нікеї благочестива жінка зберігала в своїй домівці образ Пресвятої Богородиці. Захищаючи ікону, християнка не бажала віддавати її воїнам. Тоді один із них в злобі вдарив копієм в образ, із якого відразу потекла кров. Господині вдалося вмовити солдат, які були вражені чудом, залишити образ у домі до ранку. Коли наступила ніч, жінка опустила ікону в море.
Як свідчить передання, через два століття монахи Іверського монастиря, що на Афоні, побачили в морі вогняний стовп, який піднімався до неба. Підпливши ближче, іноки побачили ікону Богородиці. Старець Гавриїл, який вів подвижницьке життя, пішов по воді, як по суху, взяв святиню і приніс в Іверський монастир. Образ поставили у соборному храмі монастиря. Але на ранок ікону віднайшли над монастирськими воротами. Так повторялося декілька разів. На місці, де вказала Сама Богородиця, поставили каплицю, а ікону стали називати “Вратарниця”.
Велика кількість чудес пов’язана з цим образом Цариці Небесної. Одне з найбільш відомих відбулося у середині віку, коли персидський флот тримав в облозі Іверський монастир. Іноки в молитві перед чудотворним образом звернулися до Пресвятої Богородиці. Раптово на морі піднялася страшна буря і всі ворожі кораблі, на яких були воїни, пішли на дно. Чудом залишився живим військовоначальник персів Аміра. Покаявшись, він просив молитов в іноків і пожертвував багато золота на будівництво нових стін монастиря.
Пресвята Богородиця є заступницею всього року християнського. Вона вислуховує всі прохання тих, хто до Неї звертається у своїх щирих молитвах. Так, як земна матір любить своє дитя, чи слухняне, чи ні, матір все одно його милує та виправдовує. У кожного із нас є матір. В одних вона відійшла з цього земного життя, в інших – ще жива. Ми повинні ставитися до неї з повагою та любов’ю, і якщо ми християни, які знають заповідь “Шануй батька твого і матір”, то і з благоговінням. Вона дала нам життя – цей великий дар Божий. Під час земного життя ми навчаємось, ми працюємо, ми любимо, а найголовніше – готуємося до вічного життя, вчимося любити Бога і виконувати Його заповіді.
У скільки разів величнішим і священним для нас, православних віруючих людей, ім’я Тої Матері, перед іконою, на якій Вона зображена, ми молимось. Вона, Пресвята Діва Марія, народила Сина Божого Господа Нашого Іісуса Христа, в руках Якого наше життя і наша смерть. Він подає нам радість, Він випробовує нашу віру і відданість, Він прощає грішника, який кається. “Ми Ним, – як каже апостол Павло, – живем і рухаємося, і існуємо”. Та Матір, ім’я Якої дороге для кожного православного віруючого серця, дала світові Божественного Учителя.
Наш Небесний Учитель вчить нас, як необхідно проводити земне життя, як необхідно вдосконалювати чеснотами свою душу. Він вказує нам шлях, який веде до вічної радості в Його Небесному Царстві. Пресвята Діва – Матір нашого Сладчайшого Спасителя, Який взяв на Себе гріхи всіх людей. В ім’я нашого спасіння Він вмер на Хресті, Воскрес із мертвих, вознісся на небо і відкрив нам двері вічного життя. Пресвята Богородиці була Матір’ю Того, Хто буде на Страшному Суді Праведним Суддею. Якщо для нас дорогий наш Учитель, наш Спаситель і на Праведний Суддя, то для нас безцінно дорога і Його Пресвята Матір. І тому свята на честь Божої Матері, які пов’язані з Її земним життям, або свята на честь багаточисленних Її чудотворних ікон – це світлі, радісні свята для православної душі.
Православна людина не уявляє свого життя без заступництва Божої Матері, а також без Її святих ікон, як видимих свідчень Її присутності. Іконою Богородиці, яка є в кожній християнській сім’ї, батьки благословляють своїх дітей у дуже важливі хвилини їхнього життя – на вінчання, в мандрівку, на навчання та ін.
Будемо, дорогі брати і сестри, линути до того, щоб наш розум і наше серце завжди були сповнені думками і почуттями, що у нас є Небесна Заступниця, наша Втіха і Радість, Благая Вратарниця, Пресвята Богородиця. Амінь.
Прот. Георгій Шевчук,
клірик Свято-Покровського храму, м. Луцьк
