Свт. Іоанна Милостивого, патр. Александрійського (620). Прп. Нила посника (V).
Прор. Ахії (960 р. до Р. Х.). Блж. Іоанна Власатого, Ростовського (1580). Прп. Нила Мироточивого, Афонського (XVI). Свт. Сильвестра, єп. Канівського (1908). Сщмч. Олександра пресвітера (1918). Сщмчч. Константина, Володимира, Олександра, Матфея, Димитрія пресвітерів (1937). Сщмч. Олександра пресвітера, Київського (1937).
Ікони Божої Матері «Милостива».
Євангельські Читання
1 Сол., 271 зач., V, 1-8. Лк., 70 зач., XIIІ, 1-9. Прп. Феодору (під зачало): Євр., 335 зач., XIII, 17-21. Мф., 10 зач., IV, 25 – V, 12. Мчч.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Мф., 38 зач., X, 32-33, 37-38; XIX, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ЗІЙШОВШИ З ГОРИ ПРЕОБРАЖЕННЯ, ГОСПОДЬ ЗЦІЛЮЄ БІСНУВАТОГО ЮНАКА. ЗЦІЛЕННЮ ПЕРЕДУВАВ ДОКІР У НЕВІР’Ї, ЯК ПРИЧИНІ, ЧЕРЕЗ ЯКУ БІСНУВАТИЙ НЕ БУВ ЗЦІЛЕНИЙ УЧНЯМИ.
ЧИ Є БИ ЦЕ НЕ БУЛО НЕВІР’Я – БАТЬКА, ЯКИЙ ПРИВІВ СИНА, ЧИ НАРОДУ, ЯКИЙ ЗІБРАВСЯ, АБО, МОЖЛИВО, І АПОСТОЛІВ – ВИДНО ТІЛЬКИ, ЩО НЕВІР’Я ЗАКРИВАЄ ДВЕРІ МИЛОСТИВОГО ЗАСТУПНИЦТВА БОЖОГО І ДОПОМОГИ, А ВІРА ВІДКРИВАЄ ЇХ. ГОСПОДЬ І СКАЗАВ БАТЬКУ: СКІЛЬКИ МОЖЕШ ВІРУВАТИ, НА СТІЛЬКИ Й ОТРИМАЄШ.
ВІРА – НЕ СПРАВА ОДНІЄЇ ДУМКИ ЧИ РОЗУМУ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОБЛИЧЧЯ, А ОХОПЛЮЄ ВСЕ ЄСТВО ЛЮДИНИ. ВОНА УКЛАДАЄ ВЗАЄМНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВІРУЮЧОГО І ТОГО, КОМУ ВІН ВІРУЄ, ХОЧА І ВОНИ НЕ БУВАЮТЬ ВИРАЖЕНІ БУКВАЛЬНО. ХТО ВІРУЄ, ТОЙ НА ТОГО У ВСЬОМУ І ПОКЛАДАЄТЬСЯ ТА ВІДМОВИ СОБІ ВІД НЬОГО НІ В У ЧОМУ НЕ ЧЕКАЄ; ТОМУ ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО НЬОГО ІЗ НЕРОЗДВОЄНОЮ ДУМКОЮ, ЯК ДО БАТЬКА, ЙДЕ ДО НЬОГО, ЯК У СВОЄ СКАРБНИЦЮ, З ВПЕВНЕНІСТЮ, ЩО НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ НІ З ЧИМ.
ТАКЕ НАЛАШТУВАННЯ СХИЛЯЄ БЕЗ СЛІВ І ТОГО, НА КОГО ВОНО СПРЯМОВАНЕ. ТАК БУВАЄ МІЖ ЛЮДЬМИ. АЛЕ В ІСТИННОМУ ВИГЛЯДІ Є СИЛА НАЛАШТУВАНЬ, КОЛИ ВОНИ СПРЯМОВАНІ ДО ГОСПОДА, ВСЕМОГУЩОГО, ВСЕЗНАЮЧОГО І ЯКИЙ ХОЧЕ ПОДАТИ НАМ ВСЯКЕ БЛАГО; І ІСТИННО ВІРУЮЧИЙ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ ОБМАНУТИМ У СВОЇХ ОЧІКУВАННЯХ.
ЯКЩО МИ ЧОГОСЬ І НЕ МАЄМО І, ПРОСЯЧИ ТОГО, НЕ ОТРИМУЄМО, ТО ЦЕ ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО НЕМАЄ У НАС ПОТРІБНОЇ ВІРИ. ПЕРЕДУСІМ ПОТРІБНО МАТИ У СЕРЦІ ПОВНУ ВІРУ В ГОСПОДА, ВИМОЛИТИ ЇЇ У НЬОГО, БО І ВОНА НЕ ВІД НАС, А БОЖИЙ ДАР.
ОТЕЦЬ ЮНАКА НА ВИМОГУ ВІРИ МОЛИВСЯ: “ВІРУЮ, ГОСПОДИ, ДОПОМОЖИ МОЄМУ НЕВІР’Ю”. ВІРУВАВ СЛАБО, ВАГАЮЧИСЬ, І МОЛИВСЯ ПРО УТВЕРДЖЕННЯ ВІРИ. А ХТО МОЖЕ ПОХВАЛИТИСЯ ДОСКОНАЛІСТЮ ВІРИ І КОМУ, ВІДПОВІДНО, НЕ ТРЕБА МОЛИТИСЯ: “ДОПОМОЖИ, ГОСПОДИ, МОЄМУ НЕВІР’Ю?”
КОЛИ Б ВІРА БУЛА У СИЛІ В НАС, ТО І ДУМКИ БУЛИ БИ ЧИСТИМИ, І ПОЧУТТЯ СВЯТИМИ, І СПРАВИ БОГОУГОДНИМИ. ТОДІ ГОСПОДЬ СЛУХАВ БИ НАС, ЯК БАТЬКО ДІТЕЙ; І ЩО НЕ ВПАЛО БИ НАМ НА СЕРЦЕ – А ВПАСТИ МОГЛО БИ ПРИ ЦЬОМУ ТІЛЬКИ ОДНЕ ПРИЄМНЕ ГОСПОДУ – ВСЕ ТЕ ОТРИМУВАЛИ Б МИ БЕЗ ВІДМОВИ ТА ВІДСТРОЧКИ.
