Седмиця 2-а після П'ятидесятниці, Глас 8. Початок Петрового посту.
Апостолів Варфоломія і Варнави (І).
Прп. Варнави
Ветлузького (1445). Перенесення мощей прп. Єфрема Новоторзького (1572).
Ікони Божої Матері, іменованої “Достойно єсть”
(“Милуюча”) (X). Бериславської (Касперівської) ікони Божої Матері (перехідне святкування в перший день Петрового посту).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не турбуйтеся”. Як же жити тоді? Треба ж їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть. Він каже: не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з’їдає вам і вдень, і вночі, і не дає вам ні хвилини спокою.
Така турбота – це гріховна хвороба. Вона показує, що людина покладається лише на себе, забувши про Бога, що втратила надію на Божий Промисел і все хоче влаштували лише своєю працею, досягти всього для себе потрібного та добуте зберегти своїми силами.
Користолюбність зв’язала його, і він тільки думає про те, аби побільше всього забрати у свої руки. Мамон цей став йому замість Бога.
А ти трудитися – трудись, а турботою злою себе не тіш. Жди успіху від Бога і в Його руки передає свою долю. Все, що вдається здобути, приймай, як дар від руки Господа, і сподівайся від Нього продовження щедрості.
Знай, що вистачить однієї хвилини, і може не залишитися нічого від того, що ти маєш, якщо цього захоче Бог. Все – тлінне. Тож, чи варто через це мучити себе? Відтак, не турбуйтеся”.
