| Седмиця 3-я після П’ятидесятнице. Глас 1. Петрів піст. |
 |
Сщмч. Тимофія
, єп. Прусського (бл. 361-363).
Мчч. Олександра й Антоніни діви (близько 313). Прп. Феофана Антіохійського (369). Свт. Вассіана, єп. Лавдійського (409). Прп. Силуана, схимника Печерського (XIII-XIV). Знайдення мощей св. Василія, єп. Рязанського (1609). Свт. Іоанна, митр. Тобольського (1715).
Сщмч. Митрофана, пресвітера і з ним мчч. Пекінських (1900). Свмч. Василія пресвітера (1918). Прп. Фамарі, спод. (1936). Сщмч. Тимофія пресвітера (1940). Собор Рязанських святих. Собор Сибірських святих.
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 35 зач. (від полу́), X, 1-9. Літ. – Рим., 95 зач., VII, 14 – VIII, 2. Мф., 35 зач., X, 9-15. Свт.: Євр., 335 зач., XIII, 17-21. Ін., 36 зач., X, 9-16.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ЩЕ АПОСТОЛАМ ГОСПОДЬ КАЗАВ, ЩО ЯКЩО ЯКЕСЬ МІСТО ЇХ НЕ ПРИЙМЕ, І СЛІВ СЛУХАТИ НЕ БУДЕ, ТО ”ВІДРАДНІШЕ БУДЕ ЗЕМЛІ СОДОМСЬКІЙ І ГОМОРСЬКІЙ В ДЕНЬ СУДУ, АНІЖ МІСТУ ТОМУ”.
А ЩО БУДЕ ЗА НЕСЛУХАННЯ СЛІВ БОЖЕСТВЕННОГО ОДКРОВЕННЯ? НАШІЙ БЕЗВІДРАДНОСТІ НЕ БУДЕ МІРИ. ПІСЛЯ СТІЛЬКОХ ЧУТТЄВИХ ДОКАЗІВ НЕ ВІРИТИ ІСТИНІ БОЖІЙ. ЦЕ Є ТИМ САМИМ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ ХУЛА НА ДУХА СВЯТОГО, І БОГОХУЛЬСТВО.
АЛЕ Ж МИ І НЕ КРАСНІЄМО ВІД ЦЬОГО. ДЕЯКІ РОЗУМНИКИ ВТІШАЮТЬ НАС: “ЯКИЙ СУД! ТІЛЬКИ РОДИТИСЬ ЩЕ РАЗ ДОВЕДЕТЬСЯ”. ІНШОМУ КНИЖНИКИ ТОЛКУЮТЬ: “КОГО СУДИТИ? УСІ АТОМИ: РОЗПАДУТЬСЯ І ВСЬОМУ КІНЕЦЬ”.
АЛЕ ПРИЙДЕ, ДРУЗІ, ЧАС СМЕРТІ; РОЗЛЕТЯТЬСЯ ЦІ МРІЇ, ЯК ПРИВИДИ, І РЕАЛЬНІСТЬ ПОСТАНЕ ПЕРЕД НАМИ У ВСІЙ СВОЇЙ НЕВЛОВИМОСТІ. ЩО ТОДІ?…
БІДНИЙ НАШ ЧАС! ВОРОГ СТАВ ВСЕ ХИТРІШЕ ГУБИТИ НАШІ ДУШІ. ЗНАЄ, ЩО СТРАХ СМЕРТІ ТА СУДУ НАЙСИЛЬНІШИЙ ЗАСІБ ДО ОТВЕРЕЗІННЯ ДУШІ, ТА ТУРБУЄТЬСЯ РІЗНИМИ ЗАСОБАМИ РОЗІГНАТИ ЙОГО, І ВИХОДИТЬ У НЬОГО.
АЛЕ ПОГАСИ ЦЕЙ СТРАХ, ВІДІЙДЕ СТРАХ БОЖИЙ, А БЕЗ СТРАХУ БОЖОГО СОВІСТЬ СТАЄ МОВЧАЗНОЮ.
І СТАЛА ПУСТОЮ ДУША, СТАЛА ХМАРОЮ БЕЗВОДНОЮ, ЯКА НОСИТЬСЯ ВІТРАМИ РІЗНИХ ВЧЕНЬ І ПОРИВАМИ СТРАСТІ.
