| Cедмиця 20 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
| Мчч. Сергія і Вакха (290–303). Мчч. Юліана пресвітера та Кесарія диякона (I). Мц. Пелагії Тарсійської (290). Мч. Поліхронія пресвітера (IV). Прп. Сергія Послушливого, Печерського, в Ближніх печерах (близько XIII). Прп. Сергія Нуромського (Вологодського) (1412). Знайдення мощей прп. Мартиніана Білоєзерського (1513). Свт. Іони (Покровського), єп. Ханькоуського (1925). Сщмч. Миколая Казанського пресвітера (1942). Псково-Печерської ікони Божої Матері, йменованої «Розчулення» (1524). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: Флп. 3:8-19 (зач. 245).; Мчч.: Євр. 11:33-40 (зач. 330). Єв.: Лк. 7:31-35 (зач. 32).; Мчч.: Лк. 21:8-19 (зач. 106).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Кому уподібню людей роду цього?” (Лк.7:31), тобто невіруючих? Якщо Господь ставить це запитання ніби здивовано, чи не тим більше доречно нам дивуватися з виявів невір’я? Здавалося б, як іти проти всебічної очевидності? – і проте ж ідуть. Що сатана опирається – це не дивно; його ім’я таке: противник істини і добра ясно бачить, що Бог є, що Він судитиме його і засудить, що страту йому вже приготовано, а все йде всупереч, і не для чогось іншого, як тільки на зло, а отже на більшу собі згубну шкоду.
Чи не цей вже дух богоборства володіє і невірами? Принаймні, за тими поняттями, які маємо ми про душу та її дії, невір’я, за очевидності підстав віри, незрозуміле, так само як незрозуміле і рабство грішника гріху, коли він дізнається ясно, що гріх губить його. І яке ще протиріччя! Тільки невіри і страстолюбці відкидають буття сатани і нечистих духів. Ті, яким би найбільше треба було б стояти за них, зовсім відступаються від них. Чи не від них самих і наука-то ця? Темні темряву люблять і навчають говорити, що їх немає і що в моральному світі будується само собою, без їхніх пасток і підступності.
