| Cедмиця 20 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Апостола Фоми (I). Сщмч. Никифора, екзарха Константинопольського патріарха в Україні (XVI). Сщмч. Іоанна Рибіна пресвітера (1937). Ікони Божої Матері «О, Всепетая Мати». |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 21:15-25 (зач. 67). На літ.: – Ап.: Флп. 3:1-8 (зач. 245).; Ап.: 1Кор. 4:9-16 (зач. 131). Єв.: Лк. 7:17-30 (зач. 31).; Ап.: Ін. 20:19-31 (зач. 65).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Господь мій і Бог мій!” – вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що, хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: “Господь Спаситель”, – маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: “Господь Спаситель мій”. Хто каже: “мій Спаситель”, той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж порятунку суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув врятованого Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе врятувати, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: “хто мене розлучить!” (Рим. 8:35).
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він “Той, Котрий повинен прийти, чи іншого чекати” (Лк.7:19) треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв’язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено.
Божественні справи свідчили про божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити, і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір’я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір’я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб’язкові й нікчемні. Того хоче його серце, – тому все і стерпно.
