| Неділя 34 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
| Прпп. Павла Фівейського (341) та Іоанна Кущника (V). Прмч. Пансофія (249–251). Прпп. Прохора (Х) і Гавриїла (ХI) (Серб.). Свт. Герасима, патр. Александрійського (1714). Сщмч. Михаїла Самсонова пресвітера (1942). |
Євангельське Читання
Утр.: – Мф. 28:16-20 (зач. 116). На літ.: – Ап.: Кол. 3:4-11 (зач. 257); Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 17:12-19 (зач. 85 – про десять прокажених); Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
