Седмиця 2-га після П’ятидесятниці.
Мч. Феодота Анкірського (303).
Мцц. Калерії (Валерії), Киріакії та Марії в Кесарії Палестинській (284–305). Сщмч. Маркеліна, папи Римського, і мчч. Клавдія, Киріна й Антоніна (304). Сщмч. Маркела, папи Римського, мчч. Сисинія та Киріака дияконів, Смарагда, Ларгія, Апроніана, Сатурнина, Папія та Мавра воїнів і Крискентіана, мцц. Пріскилли, Лукини та Артемії царівни (304–310). Сщмчч. Андроника, архієп. Пермського, Олександра, Валентина, Веніаміна, Віктора, Олександра, Павла, Володимира, Ігнатія, Михаїла, Миколая, Павла, Олександра, Миколая, Миколая пресвітерів, Григорія диякона і мчч. Афанасія та Олександра (1918); сщмч. Петра пресвітера (1919). Прославлення прав. Павла Таганрозького (1999). Собор Іваново-Вознесенських святих.
Бериславської (Касперівської) ікони Божої Матері (перехідне святкування в перший день Петрового посту).
Початок Петрового посту.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не турбуйтесь”. Як же жити тож? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть, а не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з’їдає вас день і вночі та не дає вам ні хвилини спокою.
Турбота така – хвороба гріховна. Вона показує, що людина на себе надіється, а Бога забула, щоб надію на Промисел Божий втратила, все хоче у себе влаштували одними своїми трудами, добути все потрібне і добуте зберегти своїми способами. Зціпилась вона серцем з тим, що має, і на ньому жити думає, як на міцній основі.
Користолюбність зв’язала її, і вона тільки й думає, щоб побільше забрати у свої руки. Мамон цей став їй замість Бога. А ти трудися – трудись, а турботою злою себе не муч. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддавай участь свою. Усе добуте приймай, як дар від руки Господа, і з міцною надією чекай від Нього продовження щедродательності.
Знай, що одна хвилина – і може нічого не залишитися від всього, що маєш, якщо захоче Бог. Усе – тління і порох. Чи варто через це мучити себе? Тож не турбуйся!
