Седмиця 5-а після Пасхи. Глас 4. |
![]() Посту немає.
|
Прав. Іова
Багатостраждального (бл. 2000-1500 до Р.Х.).
Мчч. Варвара воїна, Вакха
, Каллімаха
та Діонісія
(бл. 362). Прп. Михея
Радонезького (1385). Прп. Іова
Почаївського (1651). Мч. Варвара
, колишнього розбійника (IX). Мч. Вукашина (1943) (Серб.).
Євангельські Читання
Діян., 31 зач., XII, 25 – XIII, 12. Ін., 33 зач., VIII, 51-59. Прав.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 43 зач., XI, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Іудеї розсердились на Господа за викриття та взяли каміння, “щоб кинути у Нього”. Але Господь пройшов “посеред них та пішов далі”. Господу нічого не зробили, а себе загубили, бо наслідком їхнього невір’я був страшний вирок Господа: “ось залишається дім ваш пустим”, і ще: “ідемо звідси”. І перейшов Господь на інше місце та вибрав інші народи для Себе, замість возлюбленого Ізраїля.
Ось і тепер, нікчемні люди через гордий розум, який не може вмістити істини Христової, беруть камені спротиву до Господа та кидають у Нього. Йому-то вони не шкодять, тому що Він все ж Господь і істина Його – непорушна істина, а себе гублять. Господь повз ходить, залишаючи такі лиця їх для пустих мудрувань, які і так кружать їх, як вихор слабкі пилинки. Але коли цілий народ захоплюється мудруванням неправди, то на весь народ чекає така ж доля, як й іудеїв. Розумійте народи і коріться Господу!