| Седмиця 5-а після Пасхи. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Прав. Іова
Багатостраждального (бл. 2000-1500 до Р.Х.).
Мчч. Варвара воїна, Вакха, Каллімаха та Діонісія (бл. 362). Прп. Михея Радонезького (1385). Прп. Іова Почаївського (1651). Мч. Варвара, колишнього розбійника (IX). Мч. Вукашина (1943) (Серб.).
Євангельські Читання
Діян., 31 зач., XII, 25 – XIII, 12. Ін., 33 зач., VIII, 51-59. Прав.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 43 зач., XI, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Іудеї розсердились на Господа за викриття та взяли каміння, “щоб кинути у Нього”. Але Господь пройшов “посеред них та пішов далі”. Господу нічого не зробили, а себе загубили, бо наслідком їхнього невір’я був страшний вирок Господа: “ось залишається дім ваш пустим”, і ще: “ідемо звідси”. І перейшов Господь на інше місце та вибрав інші народи для Себе, замість возлюбленого Ізраїля.
Ось і тепер, нікчемні люди через гордий розум, який не може вмістити істини Христової, беруть камені спротиву до Господа та кидають у Нього. Йому-то вони не шкодять, тому що Він все ж Господь і істина Його – непорушна істина, а себе гублять. Господь повз ходить, залишаючи такі лиця їх для пустих мудрувань, які і так кружать їх, як вихор слабкі пилинки. Але коли цілий народ захоплюється мудруванням неправди, то на весь народ чекає така ж доля, як й іудеїв. Розумійте народи і коріться Господу!
