| Cедмиця 24 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Мчч. Галактіона та Єпистимії (ІІІ). Апп. від 70-ти Патрова, Єрма, Ліна, Гаїя, Філолога (I). Свт. Григорія, архієп. Александрійського (IX). Свт. Іони, архієп. Новгородського (1470). Прп. Іларіона Троєкурівського (1853). Свт. Тихона. Пам’ять отців Помісного собору Руської Православної Церкви (1917–1918). Сщмч. Гавриїла Масленникова пресвітера (1937). Ікони Божої Матері «Безпорадних єдина Надія» (XX). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен року
“І послав їх (святих апостолів) проповідувати Царство Боже” (Лк.9:2). Цього разу тільки по Палестині, а потім і по всьому світу. Проповідь, розпочата тоді, не припиняється досі. Щодня чуємо ми передане святими апостолами від імені Господа у Святому Євангелії та посланнях апостольських. Час не робить різниці: ми чуємо святих апостолів і Самого Господа так, наче б вони були перед нами, і сила, що діяла в них, діє досі в Церкві Божій. Ні в чому і нікого з віруючих не позбавляє Господь: що мали перші, те мають і останні. Віра завжди так містила це і містить.
Але прийшла зарозумілість* і розділила між теперішнім і первинним. Зарозумілості здалася тут прірва велика, голова запаморочилася, очі затьмарилися, і Господь зі святими апостолами занурилися в неї в темряву, яка здається їй непроникною. І по заслузі їй: нехай пожинає плоди свого сіяння; в ній один тільки крах духу. Що вона точно загрузла в темряві й не бачить світла, зізнання в цьому не можна не визнавати щирим – але хто винен? Зарозумілість сама себе отуманила і продовжує туманити. Досі нічого ще не сказала вона такого, через що можна було б слова Письма новозавітного не вважати істинним словом святих апостолів і Самого Господа. Тільки безустанно волає: “я не бачу, я не бачу”. – Віримо, віримо, що не бачиш! Але перестань випускати з себе туман – атмосфера біля тебе провітриться, світло Боже тоді, можливо, покажеться і побачиш що-небудь. – “Але ж це те саме, що перестати мені бути мною”. – Яка біда! Ну, перестань; іншим спокійніше буде. – “Ні, не можна. Мені визначено бути до кінця віку, “щоб виявилися вмілі”.
*Святитель Феофан часто використовує слово “суемудрие”, передане тут як “зарозумілість”, коли має на увазі людей, які більше довіряють своїй розумності, ніж Божому Слову.
