Cедмиця 24 після П’ятидесятниці. Посту немає.
Мчч. Акепсима єп., Іосифа пресвітера та Аїфала диякона (IV). Оновлення храму вмч. Георгія в Лідді (IV). Мчч. Аттика, Агапія, Євдоксія, Катерія, Істукарія, Пактовія, Ніктополіона та дружини їхньої (близько 320). Прп. Акепсима (IV). Прав. Снандулії (IV). Сщмч. Миколая Динарієва пресвітера і мч. Павла Парфьонова (1918); сщмчч. Василія Архангельського, Петра Орленкова, Василія Покровського, Олександра Звєрєва, Володимира Писарева, Сергія Кедрова, Миколая П’ятницького, Вікентія Смирнова, Іоанна Кесарійського, Петра Косменкова, Олександра Парусникова, Павла Андрєєва, Косми Петриченко пресвітерів і Симеона Кречкова диякона (1937); мц. Євдокії Сафронової (1938); сщмч. Сергія Станіславлєва диякона (1942).
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: 1Сол. 5:1-8 (зач. 271).; Мчч.: Еф. 6:10-17 (зач. 233). Єв.: Лк. 11:47-12:1 (зач. 62).; Мчч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І будете ненавидимі всіма за ім’я Моє” (Лк.21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо, коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями – дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його – розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: “покладуть на вас руки… і будуть гнати вас … віддані будете … і вб’ють вас” (Лк.21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? “У терпінні вашому стяжіть душі ваші” (Лк.21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
“Стережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство” (Лк.12:1). Характерна риса лицемірства – робити все напоказ. Діяти на очах інших ще не лицемірство, тому що більша частина обов’язкових для нас справ і повинні бути здійснені для людей, отже, серед них і на очах у них. Хоч і краще чинять ті, які примудряються все робити таємно, але не завжди це можливо; тому тих, хто діє на очах у людей, не можна негайно докоряти в бажанні тільки бути показними або діяти напоказ. У них може бути щире бажання робити добро, а явність – необхідний супутній супровід справ, що здійснюються зовні. Лицемірство починається з того моменту, коли є намір не добро робити, а показати тільки себе тим, хто робить добро. І це знову не завжди буває злочинно, тому що може бути хвилинним набігом помислів, які негайно помічаються і проганяються.
Але коли мається на увазі встановити за собою репутацію того, хто чинить добро, то тут уже лицемірство, яке глибоко входить у серце. Коли ж до всього цього приєднається ще прихована мета користуватися і вигодами подібної репутації, то тут вже лицемірство у всій своїй силі. Дивись же, що вимагає Господь, колизаповідає “стерегтися закваски фарисейської”. Роби добро за бажанням іншим добра, за усвідомленням на те волі Божої, на славу Божу, а про те, як подивляться на те люди, не дбай – і уникнеш лицемірства.
