| Cедмиця 11 після П’ятидесятниці. | Успенський піст. |
| Прпп. Ісаакія, Далмата і Фавста (IV–V). Мч. Раждена перса (457) (Груз.). Прп. Косми пустельника (VI). Прп. Антонія Римлянина, Новгородського чудотворця (1147). Сщмч. В’ячеслава Луканіна диякона (1918); сщмч. Миколая Померанцева пресвітера (1938). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Скільки милостей явив Господь Єрусалиму (тобто юдеям)! І, нарешті таки, змушений був сказати: “Ось залишається дім ваш пустий” (Мф.23:38). Відомо всім, які були від цього наслідки: юдеї досі бездомні*. Чи не буває подібного і з душею? Дбає про неї Господь і всіляко її напоумлює; покірна йде зазначеним шляхом, а непокірна залишається у своєму противленні Божому покликанню. Але Господь не кидає і її, а вживає всі засоби, щоб її напоумити. Зростає завзятість; зростає і Божий вплив.
Але всьому міра. Душа доходить до озлоблення, і Господь, бачачи, що вже нічого більше зробити з нею не можна, залишає її в руках падіння свого – і гине вона, подібно до фараона. Ось і візьми всякий, кого борють пристрасті, собі звідси урок, що не можна безкарно продовжувати поблажку до кінця. Чи не час кинути, і не іноді тільки собі відмовляти, а зробити вже рішучий поворот? Адже ніхто не може сказати, коли переступить межу. Можливо, ось-ось і кінець Божому довготерпінню.
