| Cедмиця 24 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
| Мчч. Акиндина, Пігасія, Афонія, Єлпідифора, Анемподиста і тих, що з ними (близько 341–345). Прп. Маркіана Кіринейського (388). Сщмчч. Константина Юрганова й Ананії Арістова пресвітерів (1918). Шуйської-Смоленської ікони Божої Матері (1654–1655). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: 1Сол. 4:1-12 (зач. 269). Єв.: Лк. 11:42-46 (зач. 61).; Мчч.: Мф. 10:16-22 (зач. 36).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь починає докір Своїм сучасникам тим, що вони “не дбають про суд і любов Божу”. Нестача правди і любові – корінь усякого негаразду як у суспільстві, так і в кожній людині. Ця нестача походить від переважання самолюбства або егоїзму. Коли егоїзм вселиться в серце, то в ньому розплоджується ціле полчище пристрастей. Сам він уражує правду і любов, що вимагають самовіддачі, а пристрасті, що ним породжуються, виганяють всі інші чесноти. І стає людина за сердечною будовою непридатною ні до чого істинно доброго. Дати “десятину з м’яти, рути і всяких овочів” (Лк. 11:42) ще може, а зробити що-небудь суттєвіше не знаходить у собі мужності.
Це не означає, щоб і зовнішня поведінка її була потворною. Ні, вона всіляко скрашується добропорядністю, тільки сама в собі вона “як невідомі гроби, над якими люди ходять і не знають того” (Лк.11:44). Початок виправлення себе – початок виникнення в серці самовіддачі, слідом за якою відновлюється правота і любов, а від них потім починають оживати одна за одною і всі інші чесноти. Людина за сердечною будовою стає тоді благообразною перед очима Божими, хоча для людей, зовні, може іноді здаватися не зовсім гарною. Але суд людський не важлива справа, аби суд Божий був не проти нас.
