Мч. Якінфа (108).
Мчч. Діомида, Євлампія, Аскліпіодота і мц. Голіндухи (II). Мчч. Мокія і Марка (IV). Прп. Олександра, первоначальника обителі «Незасинаючих» (близько 430). Свт. Анатолія, патр. Константинопольського (458). Прпп. Анатолія, в Ближніх печерах (ХII), Анатолія затворника, в Дальніх печерах (ХIII), Печерських. Блгвв. кнн. Василія і Константина Ярославських (ХIII). Свт. Василія, єп. Рязанського (1295). Прпп. Іоанна і Лонгина Ярензьких (1544–1545). Блж. Іоанна, Христа заради юродивого, Московського (1589). Прп. Никодима Кожеєзерського (1640). Перенесення мощей свт. Филипа, митр. Московського і всієї Русі, чудотворця (1652). Сщмч. Антонія, архієп. Архангельського (1931). Знайдення мощей сщмч. Сильвестра, архієп. Омського (2005). Собор Чернігівських святих (перехідне святкування в 1-шу суботу після 29 червня).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У КОГО ПРОКИНУЛИСЯ ДУХОВНІ ПОТРЕБИ ПІД ДІЄЮ СТРАХУ БОЖОГО І ВИМОГ СОВІСТІ, У ТОГО ФОРМУЄТЬСЯ СВОГО РОДУ ПОЧУТТЯ, ЯКИМ ВІН ВГАДУЄ СЕНС РЕЧЕЙ, КОТРІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ДУХОВНОГО, ХОЧА Б І БУЛИ ОДЯГНУТІ В ПОДІБНУ ФОРМУ.
ДЛЯ ТАКИХ СЬОГОДНІШНЯ ПРИТЧА НЕ ХОВАЄ ІСТИНИ, А ЩЕ ЯСНІШЕ ВІДКРИВАЄ ЇЇ. У КОГО Ж НЕМАЄ ТАКОГО ВНУТРІШНЬОГО НАЛАШТУВАННЯ, ТОЙ, СЛУХАЮЧИ ПРО РЕЧІ ДУХОВНІ ПРИБЛИЗНО, НІЧОГО НЕ РОЗУМІЄ ПРО НИХ.
АЛЕ ЯКБИ ЗАПРОПОНУВАТИ ЙОМУ СЛОВО ПРО ЦІ ПРЕДМЕТИ НЕ У ФОРМІ ПРИТЧІ, ТОДІ БИ ВІН ЗРОЗУМІВ ТІЛЬКИ СЛОВА, А ВСІЄЇ СУТНОСТІ СПРАВИ НЕ ЗРОЗУМІВ БИ. ВОНА Б ІШЛА НАПЕРЕКІР ВСІМ ЙОГО ПОНЯТТЯМ І БУЛА БИ ДЛЯ НЬОГО НІСЕНІТНИЦЕЮ, НАД ЯКОЮ ВІН БИ НЕ УПУСТИВ НАГОДИ ПОГЛУМИТИСЯ.
У ЦЬОМУ САМЕ І ПОЯСНЮЄ ГОСПОДЬ ПРИЧИНУ, ЧОМУ ВІН ГОВОРИТЬ ДО НАРОДУ В ПРИТЧАХ. У КОГО Є ЗАДАТОК ДУХОВНОСТІ, ТОЙ ЗРОЗУМІЄ І ПРИТЧУ, А У КОГО НІ, ТОМУ МОЖНА І НЕ ГОВОРИТИ. “ТОМУ ЩО, БАЧАЧИ, НЕ БАЧАТЬ І, ЧУЮЧИ, НЕ ЧУЮТЬ І НЕ РОЗУМІЮТЬ… БО ПОГРУБІЛО СЕРЦЕ ЛЮДЕЙ ЦИХ” (МФ. 13, 12-15). МІЖ ТИМ ЗДАТНИХ БАЧИТИ ІСТИНУ ПРИТЧА НЕ ПОЗБАВИЛА ПОТРІБНОГО ПОВЧАННЯ: “КТО ИМЕЕТ, ТОМУ ДАНО БУДЕТ И ПРИУМНОЖИТСЯ”.
