Преподобний Сава Сторожевський, Звенигородський чудотворець, дуже молодим прийшов в обитель преподобного Сергія Радонезького і прийняв від нього постриг в чернецтво. Він був одним з перших учнів і сподвижників преподобного Сергія.
Під керівництвом мудрого наставника преподобний Сава виховував у собі послух, смиренність, вміння уберігати помисли, стриманість і цнотливість. Преподобний любив безмовність, тому уникав бесід з людьми. Він ніколи не був без діла; часто плакав про убогість своєї душі. Святий харчувався тільки рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі. Подвижницьке життя преподобного Сави дарувало йому загальну любов; він став пресвітером і був призначений преподобним Сергієм духівником братії монастиря. Настанови преподобного Сави були настільки повчальні, що не тільки ченці, а й миряни відкривали йому свої душі.
Із благословення преподобного Сергія святий Сава став ігуменом обителі Успіння Божої Матері. Її влаштував на річці Дубенці великий князь Московський благовірний Димитрій Донський на знак вдячності за перемогу над Мамаєм. У 1392 році, коли наступник преподобного Сергія — ігумен Никон — залишив управління монастирем і усамітнився у своїй келії, братія Троїцького монастиря ублагала преподобного Саву повернутися в їх обитель і прийняти ігуменський жезл. Упродовж шести років преподобний Сава, часто вдаючись до молитовної допомоги преподобного Сергія, був пастирем довіреного йому стада. За прикладом Сергія Радонезького, святий Сава у час свого ігуменства силою молитви вивів джерело води за північну стіну монастиря.
Князь Юрій Дмитрович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія, обрав святого Саву своїм духівником. На його прохання преподобний заснував біля Звенигорода нову обитель. Прагнучи до усамітнення, Сава Звенигородський звів на горі Стрижевській дерев’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці і маленьку келію для себе. Чутки про монашеський подвиг преподобного привернули до цього місця нього багатьох мирян, що теж шукали самоти і безмовного життя.
У 1399 році преподобний Сава заснував на Сторожевскій горі монастир і з батьківською любов’ю приймав там усіх бажаючих, навчав їх послуху і смиренності. Незважаючи на похилий вік, святий багато потрудився при влаштуванні обителі, своїми руками викопав колодязь, що і досі дає воду для братії. Подаючи приклад іншим ченцям, він першим починав роботу, застерігаючи усіх від лінощів та неробства. Преподобний викопав собі печеру в версті від монастиря, де довго та слізно молився до Господа.
За благочестиве побожне життя Господь прославив свого праведника і дарував йому дар прозорливості. Перед походом князя Звенигородського Юрія Дмитровича на війну святий старець, помолившись, благословив його і передбачив йому перемогу та благополучне повернення.
Помер святий у глибокій старості 3 грудня 1406 року. Вже у 1539 році його вшановували як чудотворця. У середині XVI ст. було складено опис чудес. Біля мощей преподобного зцілялися хворі, виганялися біси з одержимих. Кілька разів преподобний Сава Сторожевський являвся насельникам обителі, котрі молитовно зверталися до нього за допомогою.
Одного разу преподобний Сава з’явився у сні ігумену Сторожевської обителі Діонісію, який був іконописцем. Після цього видіння ним була написана перша ікона святого Сави.
Мощі Сави Сторожевського були віднайдені 19 січня 1652 року у присутності перших осіб держави та величезної кількості людей з усіх куточків Русі; після 245-річного перебування в сирій землі вони залишилися нетлінними. Дубову гробницю з мощами було встановлено в дубовій гробниці на правій стороні церкви Різдва Богородиці.
І по відкритті святих нетлінних мощей преподобного Сави багато чудес відбувалося при гробі його. Один дивовижний випадок явлення угодника Божого було засвідченого навіть іноземцем. Це сталося в 1812 році, коли полчища французького імператора Наполеона Бонапарта увійшли в Москву. У цей час принц Євгеній Богарне, віце-король італійський, з двадцятитисячним загоном підійшов від Москви до Звенигорода.
Він зайняв кімнати в Сторожевскій обителі, а його солдати розбрелися монастирем і почали грабунок, не шкодуючи навіть храмів і святих ікон. Але сам преподобний своїм явленням настрашив зухвалих грабіжників. Одного вечора принц Євгеній, не роздягаючись, ліг і заснув, і ось, наяву чи уві сні — він сам не знав того — бачить, що в кімнату входить якийсь благовидний старець у чорному довгому монашеському одязі і підходить до нього так близько, що можна було при місячному світлі розглянути риси його обличчя і грізний погляд.
Слова старця вразили чужинця: «Звели війську своєму не грабувати монастир! Якщо ти вислухаєш моє прохання, то Бог помилує тебе і ти повернешся до своєї вітчизни цілим і неушкодженим».
Зляканий видінням, принц уранці віддав наказ, щоб загін його повернувся до Москви, а сам пішов у соборну церкву і при гробі преподобного Сави побачив ікону того, хто являвся йому вночі. Дізнавшись, чий це образ, принц із благоговінням вклонився мощам преподобного і записав про цю подію в своїй книжці. Євгеній звелів замкнути соборний храм, запечатав його і приставив до дверей храму варту з 30-ти чоловік. Додамо, що як і пророкував преподобний Сава, усі головні воєначальники Наполеона скінчили війну неблагополучно, і тільки принц Євгеній залишився цілим та неушкодженим, не був навіть поранений.
І донині Бог береже обитель Сторожевську молитовним заступництвом первоначальника її, преподобного Сави.
