| Cедмиця 24 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Безсрібників і чудотворців Косми і Даміана Асійських і матері їхньої прп. Феодотії (III). Сщмчч. Іоанна єп. і Якова пресвітера, що в Персії постраждали (близько 345). Мцц. Кирієни та Іуліанії (305–311). Мч. Єрмінінгельда, царевича Готфського (586). Мчч. Кесарія, Дасія і з ними п’яти (VII). Сщмчч. Олександра Смирнова і Феодора Ремізова пресвітерів (1918). Сщмчч. Сергія (Звєрєва), архієп. Єлецького і Мелітопольського, Олександра Шалая і Димитрія Овечкіна пресвітерів, мц. Єлисавети Самовської (1937); мч. Петра Ігнатова (1941). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: 1Сол. 3:9-13 (зач. 268).; Безср.: 1Кор. 12:27-13:8 (зач. 153).; Мчч.: Еф. 6:10-17 (зач. 233). Єв.: Лк. 11:34-41 (зач. 60).; Безср.: Мф. 10:1,5-8 (зач. 34 від полу).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Світильник для тіла є око” (Лк.11:34); а світильник душі – розум. Як за неушкодженого ока тілесного все навколо нас у зовнішньому побуті нашому видно для нас і ми знаємо, як і куди йти й що робити, так за здорового розуму видно буває для нас все у внутрішньому побуті нашому, у нашому ставленні до Бога й ближніх і в тому, як треба нам тримати самих себе. Розум, вищий бік душі, поєднує відчуття Божества, вимоги совісті та сподівання кращого, порівняно з усім, чим ми володіємо, і що ми знаємо.
Коли розум здоровий, у душі панує страх Божий, сумлінність і незв’язаність нічим зовнішнім, а коли він нездоровий – Бог забутий, совість шкутильгає на обидві ноги, а душа вся погрязає у видимому й наявному. В останньому випадку в людини темна ніч: поняття сплутані, у справах безлад, у серці безвідрадна туга. Штовхають її дотичні обставини, і вона тягнеться слідом за ними, як тріска за течією струмка. Не знає людина, що до цього часу зроблено, що вона тепер і чим скінчиться шлях її. Навпаки, у кого розум здоровий, той, боячись Бога, веде справи свої з обачністю, слухає одного закону совісті, що дає одноманітний лад усьому життю його, і не занурюється в чуттєве, окрилений сподіванням майбутнього всеблаженства. Від цього в нього погляд на весь плин життя, з усіма його обставинами, ясний, і для нього “світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе.” (Лк. 11:36).
