Неділя 17-а після П’ятидесятниці. Глас 8. |
Посту немає.
|
Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії (бл. 335). Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця (1442). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992).
Мцц. Рипсимії , Гаїанії і з ними 35-ти святих дів (початок IV). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992).
Сщмч. Прокопія пресвітера (1918). Сщмчч. Петра, В’ячеслава, Петра, Симеона, Василія, Олександра пресвітерів, Серафима диякона, прмц. Олександри, мчч. Олексія і Матфея, мц. Аполлінарії (1937). Св. Філософа спов., пресвітера (1937).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Корінна, початкова заповідь – люби. Мале слово, а висловлює всеосяжну справу.
Легко сказати люби, але не легко досягнути потрібну міри любові.
Не зовсім ясно і те, як цього досягнути, тому і Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: люби, “як самого себе; і як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними”.
Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хтось від інших? Між тим, однак, це розпорядження не є нездійсненним. Вся справа у тому, щоб слід ввійти у досконале співчуття з іншими так, щоби їх почуття повною мірою переносилися на себе та відчувати їх так, як вони відчувають.
Коли це буде, нічого і вказувати, що у такому разі слід зробити для інших: серце саме вкаже. Ти тільки потурбуйся про те, щоби підтримувати співчуття, а то відразу ж підійде егоїзм і поверне тебе у себе і заполонить тебе. Тоді і пальцем не поворушиш для іншого, і дивитися на нього не будеш, хоч і помре він. Коли сказав Господь: люби ближнього, як самого себе, то хотів, щоб замість нас, став у нас, тобто, у нашому серці, ближній. Якщо ж там так і буде стояти наше “я”, то не чекай добра.