| Cедмиця 14 після П’ятидесятниці. | Піст. |
|
УСІКНОВІННЯ ЧЕСНОЇ ГЛАВИ СВЯТОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО IОАННА. |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мф. 14:1-13 (зач. 57). На літургії: – Апостол: Рядове за п’ятницю (під зачало): Гал. 2:6-10 (зач. 201).; Предтечі: Діян. 13:25-32 (зач. 33). Євангеліє.: Рядове за п’ятницю (під зачало): Мк. 5:22-24,35-6:1 (зач. 20).; Предтечі: Мк. 6:14-30 (зач. 24). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Дійшла чутка про справи Господні до Ірода; він при цьому негайно і зробив висновок: це Іоанн воскрес. Чого тільки можна було при цьому подумати! А тим часом він ні про кого не подумав, як тільки про Іоанна. Хто ж це дав такий напрямок його думкам? Совість. Від неї не сховаєш безсовісних справ, суду її нічим не можна виправити. Стративши Іоанна, Ірод привласнював собі право на те, й інші не заперечували такого права, а совість заговорила своє, і слів її не міг він заглушити нічим. Ось йому і бачиться Іоанн. Скільки знаємо ми подібних оповідей, що совість переслідує грішника і мальовничо змальовує йому предмет і справу гріха так, що він бачить їх навіть зовні! Отже, є в нас голос, який ми повинні визнати не нашим голосом. Чиїм же? Божим.
Від кого єство наше, від того й голос. Якщо він Божий, то треба його слухати, бо створіння не сміє перечити Творцеві. Голос цей говорить, що є Бог, що ми від Нього перебуваємо в цілковитій залежності і тому не можемо не плекати в собі побожного страху Божого; маючи ж його, ми маємо виконувати волю Божу, яку совість і вказує. Усе це становить слово Боже, написане в єстві нашому, що читається і пропонується нам, і ми бачимо, що люди всіх часів і всіх країн чують це слово і слухають його. Всюди вірують у Бога, всюди слухають совість і сподіваються на майбутнє життя. Це тільки нині якось у моду увійшло не визнавати цих істин. Так чинять натуралісти, природники; отже, природники проповідують протиприродне вчення.
