| Cедмиця 14 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
|
Свтт. Олександра (340), Іоанна (595) і Павла Нового (784), патріархів Константинопольських. Прп. Христофора Римлянина (VI). Прп. Фантина чудотворця, у Солуні (IX–Х). Святителів Сербських: Савви I (1237), Арсенія I (1266), Савви II (1269), Євстафія I (близько 1285), Якова (1292), Никодима (1325), Даниїла (1338), архієпископів; Iоаникія II (1354), Єфрема II (після 1395), Спиридона (1388), Макарія (1574), Гавриїла I (1659), патріархів, і Григорія єп. Прп. Олександра Свірського (1533). Знайдення мощей блгв. кн. Даниїла Московського (1652). Свт. Варлаама, митр. Молдавського (1657) (Румун.). Перенесення мощей блгв. кн. Олександра Невського (1724). Сщмч. Петра Решетнікова пресвітера (1918); прмч. Аполлінарія (Мосалітінова)ієромонаха (1918); сщмч. Павла Малиновського пресвітера, прмц. Єлисавети (Яригіної) і мч. Феодора Іванова (1937); прмч. Ігнатія (Лебедєва) (1938); св. Петра Чельцова спов., пресвітера (1972). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Ін. 10:9-16 (зач. 36). На літургії: – Апостол: Блгв. кн.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Євангеліє.: Блгв. кн.: Мф. 11:27-30 (зач. 43). |
Свт. Феофан Затворник — думки на кожен день:
Воскресивши доньку Іаїра, Господь “суворо наказав” (Мк. 5:43) батькам її, щоб ніхто про це не знав. Цим нам вказано: не шукай слави і вуха твого не витончуй, щоб чути похвалу людську, хоч справи твої такого роду, що їх приховати не можна. Роби, що змушує тебе робити страх Божий і совість, а до балаканини людської будь таким, наче б зовсім її не було. І за душею дивись: як тільки вона хоч трохи схиляється на цей бік, повертай її до свого чину.
Бажання, щоб люди дізналися, викликається бажанням похвали. Коли буде похвала, тоді мета є досягнутою; а це підриває енергію і присікає похвальну діяльність, отже, і продовження похвали. Виходить, що той, хто бажає, щоб люди знали його добрі справи, – сам собі зрадник. Що люди хвалять добре, вони справу роблять — бо що добре, того як не хвалити? — але ти цього не май на думці й не очікуй і не шукай. Потуратимеш собі в цьому — зовсім зіпсуєшся. Одна поблажка потягне за собою іншу. Частішання справ однакових перетвориться на вдачу, і будеш хвалолюбець.
А коли дійдеш до цього, тоді вже не всі справи твої будуть похвальні, і похвала скоротиться. За нестачею сторонньої похвали, почнеться самовихваляння, яке Господь назвав сурмлінням перед собою. Це ще гірше. Душа стає тоді дріб’язковою, ганяється за однією мішурою, і істинного добра не чекай вже від неї.
