Седмиця 22-а після П’ятидесятниці. Глас 4. |
Посту немає.
|
Прмц. Анастасії Римлянині (бл. 249-259). Прп. Аврамія затворника і блж. Марії , племінниці його (бл. 360). Прп. Аврамія, архім. Ростовського (1073-1077).
Мчч. Клавдія, Астерія, Неона і Феоніли (285). Прп. Анни (826).
Сщмч. Миколая пресвітера і з ним. мчч. Агломазовських: Косми , Віктора, Наума, Филипа, Іоанна, Павла, Андрія, Павла, Василія, Олексія, Іоанна і мц. Агафії (1918). Сщмч. Іоанна пресвитера (1930). Сщмч. Євгенія пресвітера (1937). Мц. Анастасії (після 1937). Сщмч. Леоніда пресвітера (1941).
Євангельські Читання
Кол., 255 зач., II, 13-20. Лк., 59 зач., XI, 29-33. Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 43 зач., XI, 27-30.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Цариця південна стане на суд з людьми роду цього та засудить їх”, За що?
За байдужість до справи, яку звершує Господь перед їх очима. Та цариця, почувши про мудрість Соломонову, здалеку прийшла послухати його, а ці мужі, маючи перед обличчям Самого Господа, не слухають Його, хоча очевидно було, що Він вищий за Соломона, як небо вище землі.
І всіх байдужих до справ Божих засуджує південна цариця, тому що Господь завжди і серед нас так же очевидно присутній у євангельських сказаннях, як було тоді. Читаючи Євангеліє, ми маємо перед очима Господа зі всіма дивними справами Його, бо воно так же безсумнівно, як безсумнівним є все побачене власними очима.
Між тим, хтось слухає Господа, що так запам’ятовується у душах нашим. Ми очі своє звернули в іншу сторону, тому і не бачимо; а не бачачи, не займаємося справами Господа. Але це не вибачення, а причина неуважності стільки ж злочинна, скільки злочинною є і сама справа, що йде від нього.
Справа Господа – наша перша справа, тобто спасіння душі. До того ж, що від Господа, ми повинні слухати і без стосунку до нас не тим більше коли воно звернене на нам, на влаштування нашої суттєвої справи, значення якої розтягується на всю вічність?
Судіть, скільки ж злочинним є неувага до такої справи!