| Cедмиця 10 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Смоленської ікони Божої Матері, йменованої «Одигітрія» («Провідниця») (принесена з Царгорода в 1046 р.). Апп. від 70-ти Прохора, Никанора, Тимона і Пармена дияконів (I). Мчч. Юліана (II), Євстафія (близько 316) та Акакія (близько 321). Прп. Павла Ксиропотамського (820). Прп. Ірини Хрисоволантської, Каппадокійської (921). Свт. Питирима, єп. Тамбовського (1698). Сщмч. Миколая Пономарьова диякона (1918); прмч. Василія (Ерекаєва), прмцц. Анастасії (Камаєвої) та Єлени (Асташикіної), мчч. Арефи Єрьомкіна, Іоанна Ломакіна, Іоанна Сельманова, Іоанна Мільошкіна і мц. Маври Моїсеєвої (1937). Собор Тамбовських святих. Гребневської (1380), Густинської «Одигітрії» (1670), Костромської (1672), Нанківської (1690) та «Розчулення» Серафимо-Дивєєвської (1885) ікон Божої Матері. Шановані списки зі Смоленської ікони Божої Матері: Устюженська (1290), Видропуська (ХV), Воронінська (1524), Христофорівська (ХVI), Супрасльська (ХVI), Юзька (1615), Ігрицька (1624), Шуйська (1654–1655), Седмиєзерна (ХVII), Сергієвська (у Троїце-Сергієвій Лаврі) (1730). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Архієреї і фарисеї зрозуміли, що Господь говорив притчі про них, розкривав їм очі, щоб побачили істину, що ж зробили вони з цієї нагоди? Придумували, як би вбити Господа. Якби упередження не кривило їхнього здорового глузду, їм слід було б, якщо не повірити, як вимагала очевидність вказівок, то обговорити уважно, чи не так і справді, як пояснює Спаситель. Упередження зіштовхнуло їх на криву дорогу, і вони потім виявилися богогубцями. І завжди так, і нині так. Німці*, а за ними й наші знімечені розумом, щойно зустрінуть у Євангелії чудо, негайно кричать: “неправда, неправда; цього не було і не могло бути, треба це викреслити”. Чи не те саме це що вбити? Перегляньте всі книжки цих розумників, у жодній не знайдете вказівки причин, чому вони так думають; жоден із них нічого не може сказати проти того, чим доводиться істина євангельська, і жоден не подбав про те, щоб заглибитися у докази, якими люди, що мають здоровий глузд, викривають їхню неправдивість: повторюють усе лише своє, що бути не може, і тому не вірять Євангелію. І нічого з ними не поробиш: вони готові йти проти Самого Бога.
| *Святитель Феофан тут має на увазі не німців як народ, а сучасних йому німецьких філософів XIX століття. Тогочасними критиками християнства були Людвіг Феєрбах, Артур Шопенгауер, Карл Маркс та Фрідріх Ніцше. |
