| Неділя м’ясопусна, про Страшний суд. | Посту немає. |
|
Свт. Порфирія, архієп. Газького (420). Мч. Севастіана (близько 66). Прп. Севастіана Пошехонського (близько 1500). Сщмч. Михаїла Лисицин пресвітера (1918); сщмч. Петра Варламова пресвітера (1930); сщмч. Сергія Воскресенського пресвітера (1933); сщмчч. Іоанна (Пашина), єп. Рильського, та Іоанна Дунаєва пресвітера; прмц. Анни (Благовєщенської) (1938). |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 20:1-10 (зач. 63). На літ.: – Ап.: 1Кор. 8:8-9:2 (зач. 140). Єв.: Мф. 25:31-46 (зач. 106).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Страшний Суд! Суддя гряде на хмарах, оточений незліченною громадою небесних сил безплотних. Сурми лунають по всіх кінцях землі і воскрешають померлих. Повсталі полки полками течуть на визначене місце, до престолу Судії, наперед уже передчуваючи, який пролунає у вухах їхній вирок. Бо діяння кожного виявляться написаними на чолі єства їхнього, і самий вигляд їхній відповідатиме справам і вподобанням. Поділ правих і лівих здійсниться сам собою. Нарешті, все вже визначилося. Настало глибоке мовчання. Ще мить – і чується рішучий вирок Судії – одним: “прийдіть”, іншим: “ідіть від Мене” (Мф. 25:34, 41).
Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Хай буде милість Твоя, Господи, на нас! – але тоді пізно вже буде волати так. Тепер треба подбати змити з єства свого написані на ньому знаки, несприятливі для нас. Тоді ріки сліз готові б були ми випустити, щоб омитися; але це вже ні до чого не послужить. Заплачемо тепер, якщо не річками сліз, то хоч струмками; якщо не струмками, хоч дощовими краплями; якщо і цього не знайдемо, розплачемося в серці й, сповідуючи гріхи свої Господеві, благатимемо Його пробачити нам їх, даючи обітницю не ображати Його більше порушенням Його заповідей, і ревнуючи потім вірно виконати таку обітницю.
