| Неділя 11-а після П’ятидесятниці. Глас 2. |
 Посту немає.
|
Мч. Андрія
Стратилата і з ним 2593 мучеників (284-305).
Мчч. Тимофія, Агапія і Фекли (304-306). Свт. Питирима, єп. Великопермського (1456). Собор Московських святих. Знайдення мощей прп. Геннадія Костромського і Любимоградського (1646).
Св. Миколая сп., пресвітера (1933).
Донської та іменованої «Прибавлення розуму» ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Після літургії звершується молебень про збереження творіння Божого.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангелії, яке ми чуємо сьогодні у храмах, йдеться про те, що притчу про
двох боржників Господь закінчив такими словами: “Так і Отець Мій Небесний вчинить з вами, якщо не пробачить кожен із вас від серця свого брату своєму гріхів його”.
Здавалося б, так мало потрібно: пробач і будеш прощений; а коли прощений, то і в милість прийнятий, то і став учасником всіх скарбів милості.
Виходить, тут і спасіння, і рай, і вічне блаженство. І такий великий здобуток за таку дрібницю… Так, дрібницю, але для самолюбства нашого немає нічого тяжчого, аніж пробачати.
Ненавмисно якусь дрібницю, яку таємно заподіяли нам, так щоб ніхто не бачив, ми ще, мабуть, пробачимо, але трохи суттєвішу і на людях, як не проси, немає прощення.
Бувають обставити, що хочеш – не хочеш, а висловити своє незадоволення не можна. І мовчиш, але язик то мовчить, а серце говорить і будує злі плани.
Якщо підвищити неприємність ще на одну лінію, і стриматися вже ніяк не можна: ні сором, ні страх, ні втрати, нічого не стримає. Самотність, яка скипіла, робить людину немов божевільну і та починає говорити дурниці.
Такому нещастю більше всього можуть піддатися не якісь там люди, а чим хто більш цивілізований, тим чуттєвіший до образ, тим менше пробачає. Ззовні відносити інколи все ще залишаються рівними, але всередині рішучий розлад. А між тим Господь вимагає, щоб прощали від усього серця.
