Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У сьогоднішній день Церква Христова вшановує пам’ять Святого Великомученика Пантелеймона! Він жив у другій половині 3-го століття, а вже на початку 4-го століття, у 305 році, віддав своє життя заради Господа, засвідчивши свою віру муками.
Залишалось лише вісім років до того часу, коли християнство визнали релігією, яка не заборонялася. Таким людям, як Великомученик Пантелеймон та іншим мученикам за Христа судилося своїм життям заснувати основні положення християнської віри, котрі приніс на землю Ісус Христос. Саме своїми муками, своїм життя вони показали, що християнство – це та віра, яка піднімає кожну людину на небо.
Батько Святого Пантелеймона був язичником, а мама – християнкою. Саме вона посіяла у душі Пантелеймона зерно християнства. Жінка померла ще коли Пантелеймон був дитиною, тож навчатися йому довелося у язичницьких школах. Святий став чудовим лікарем, а молитви мами, яку теж зачислили до лику святих, дали свої плоди. Пантелеймон став живим прикладом, який показує світло істини і нашим сучасникам.
Цього дня Господь у Євангелії нам розповідає про життя своїх послідовників. Спаситель заповідує нам любити одне одного і зазначає, що «не буває учня більшого, як його вчитель». Господь каже: «якщо мене гнали, то будуть і вас, моїх послідовників, гнати, але моє слово виконували, хоч небагато людей, і ваше виконуватимуть».
Сьогодні у Євангелії Господь називає причину усіх тих страждання, котрі терпить християнство у цілому світі. Він каже, що «вас не люблять тому, що ви мої послідовники, що ви не від світу цього». А якого світу? У цьому світі правила та закони дуже часто не співпадають із вченням Євангельським, тому світ цей, як говорить Спаситель, погруз у злі. У злі, яке суперечить Євангельському Божественному промислу.
Світ цей створив Бог, та, на жаль, частина людей йде не за Творцем , а за навіюваннями ворога спасіння роду людського. Тож нині навіть на рівні державотворення приймається багато законів, які не відповідають християнському вченню.
Щоразу, коли слухаємо Євангеліє або читаємо його дома, то ми з вами наповнюємося Божественними словами. Тому щодня і в усьому своїм життя повинні підтверджувати, що ми є послідовниками Христа.
А у цей день нам з вам, брати і сестри, слід звертати увагу на те, як жили святі, і зокрема, яким було життя великомученика Пантелеймона. Святого жорстко мучили, але сила Божа зберігала його. Однією з останніх було те, що його кинули у рів до левів, а тварини були вже готові до такої страти, були голодними, щоб відразу ж з’їсти приговореного до страти. Утім, ми добре знаємо, що леви почали лащитися до великомученика та облизувати йому ноги. Коли ж це побачив імператор, який видав указ мучити Святого, то він тепер сказав відрубати голову Пантелеймону. Однак, і кати, і люди, які бачили, що трапилося у левів, почали говорити, що Великий Бог християнський. Тож багато у Нього тоді увірувало. Стража відмовлялась вбивати великомученика, але Пантелеймон говорив їм зробити те, що було наказано. Тоді імператор та його послідовники озлобилися.
Як бачимо, одні вірують, бо бачать явне чудо і промисел Божий, а інші озлоблюються. Імператор сказав всім, хто сповідує Христа відрубати голови, навіть велів вбити тих левів, котрі облизували ноги великомученику.
Звідки береться така нелюдська злоба, явне ж чудо Боже, але воно не діє на серця деяких людей. Це відбувається від того, що попереднє життя внесло в душу таку скверну, яка затьмарила розум і серце. Людина хоч і бачить промисел Бога, але не радіє, а озлоблюється та дають місце злому духу, який проникає в душу через гріх і робить свою бісівську справу.
Теж саме бачимо ми і сьогодні: одні люди сповідують Христа, а інші Його гонять, одні йдуть за Христом та йдуть в Церкву Божу, а інші під ім’ям віри гонять християн. Так було в часи великомученика, те ж бачимо і нині.
Душа християнська, створена Богом за образом та подобою Божою. Вона має зародки святості, але гріх їх оскверняє.
Якщо ми бачимо в собі гріх, то повинні протистояти йому. Боротимемося проти нього, щоб не сталася така біда, якої зазнали кати, що мучили Великомученика та цілителя Пантелеймона.
Це повинно надихати нас на ту віру, котра була присутня у святих. Вони ж були такими самим людьми, як і ми з вами, але зерно Святого Духа було у їхніх душах.
Тож будемо молити святих, щоб вони біля престолу Божого молилися за нас, щоб зерно благодаті Святого Духа сіялось і в наших душах, щоб ми з вами, як і великомученик Пантелеймон, йшли до смерті за Христа, прославляючи Христа Бога і тих святих, які на небі молять за нас. Амінь.
