21.7 C
Lutsk
Понеділок, 21 Вересень, 2020
Основи православ'я

Як зберегти пасхальну радість в умовах карантину?

Зберегти пасхальну радість надовго завжди нелегко. Ми живемо в світі, повному метушні, суєта навколо нас, суєта в оточуючих нас людях, у їхній поведінці і вчинках, суєта буквально в повітрі. До тих пір, поки ми, що живемо в суєті, не дозволяємо їй жити в нас, пасхальна радість перебуває з нами. Але варто тільки впустити в себе суєту, як від світлої радості Воскресіння Христового залишаються одні спогади. Радість Пасхи і суєта – несумісні.

Однак в цьому році метушні навколо нас набагато менше, ніж зазвичай. Режим карантину, в якому наша країна живе вже без малого місяць, приводів для суєти зменшив. Втім, від цього не легше. Проблеми, породжені пандемією і пов’язаними з нею обмеженнями, істотно знизили градус суєти, але вкинули більшість людей у стан безрадісності. З одного боку, це зрозуміло: невизначеність, безгрошів’я, ризик залишитися без роботи, вимушене сидіння під замком … Все це ніяк не сприяє радості. З іншого, ніякі негаразди не можуть скасувати Воскресіння Христового, радість Пасхи стосується серця кожної віруючої людини незалежно від життєвих обставин. Але як зберегти цю радість серед повальної безрадісності всього, що оточує нас скрізь, а надто якщо у нас самих нинішня ситуація викликає проблеми, вирішити які здається дуже складною?

Для початку варто нагадати собі, що безрадісність – це не стільки стан, скільки ставлення до життя. З одного боку, людина – істота, неймовірно обдарована Богом. У дар їй даний цілий світ, будучи створеною за образом Божим, людина, розумна, вільна і мисляча, здатна повною мірою оцінити Божу любов до себе і жити в радості тільки від усвідомлення її. З іншого боку, не існує людини, якій Бог дав би все і відразу. Кожному з нас багато дано, і кожному чогось не вистачає. Людина, що підходить до життя розумно і свідомо, ніколи не стане зациклюватися на тому, чого у неї немає.

Одного вона постарається досягти, з відсутністю іншого змириться, але на життя незмінно буде дивитися крізь призму того, що у нього вже є. Однак далеко не всі такі. Люди, які дивляться на життя в прямо протилежну позицію, ніколи не були рідкістю. Вони з легкістю нехтують всім, що мають: те, що в житті є, що було спочатку, що дісталося без праці, для них не Божий дар, а звичайні речі. А тому і цінність цих речей для них нульова. Набагато важливішим є те, що так багато чого в житті не вистачає. Трудитися немає бажання, миритися немає сил, а бажаного Бог все не дає і не дає. Чому тут радіти? Ось так, легко і непомітно, безрадісність стає нормою мислення. Людей безрадісних вистачає і в світі, і в Церкві. Як це не дивно, ні віра, ні релігійність не перешкоджають безрадісності, якщо самій людині комфортно сприймати життя в такому ключі. Дуже легко виправдовувати вічно поганий настрій гріховністю, називати життя в непроглядній тузі несенням хреста, очікувати за свої страждання вічного блаженства в раю.

Навіщо безрадісній людині берегти пасхальну радість? Вона давно відповіла собі на всі питання, їй все зрозуміло і ясно. Радість не може бути довгою, людині більше личить сумувати (про гріхи або просто за звичкою – не важливо), що їй, цю радість, утримувати? Чи варто дивуватися, що в умовах загальної безрадісності такі люди проявили себе в своїй стихії? Звідси висновок: якщо для християнина цінна пасхальна радість (а вона не може не бути цінною, оскільки найдієвішим стимулом духовного життя є саме боязнь втратити радість Воскресіння, а не страх перед смертю або вічними муками), він усіма силами повинен виховувати в собі вміння цінувати все, що Бог йому дав. Той, хто цінує, завжди вдячний. Якщо повсякчасна подяка Всевишньому стане для людини основою світогляду, її життя ніколи не буде безрадісним.

Друге, про що слід пам’ятати, зберігаючи пасхальну радість в душі, – це те, що християнинові треба вміти, живучи в світі, не піддаватися впливу світу. Справді, наскільки ти не був би радісним, якщо тебе оточують суцільно сірі обличчя, не дивно буде, якщо непомітно для себе ти розгубиш всю радість і зануришся в ту ж сірість, що і навколишні. У даній ситуації християнину важливо пам’ятати слова Христа, звернені до учнів: «Ви – сіль землі». Нас завжди буде менше, але саме на нас лежить відповідальність за свідчення про Христа перед зовнішніми. Свідоцтво ж це буде мати успіх лише тоді, коли християнин буде не тільки радісний, але і твердий. Твердий у виборі, твердий у вірі, твердий в радості. Християнство – релігія білих ворон. Христос був не таким, як усі, перші християни істотно відрізнялися від тих, що їх оточували, вибір мучеників не був зрозумілий обивателям, преподобні свідомо обирали спосіб життя, прийнятний лише для них самих. Над Христа ради юродивими світ сміявся, праведників він не розумів, а часом і не приймав. Але всі вони несли світові свідчення про Христа і свідченням своїм просвіщали світ. Так, нині і світ інший, і християни не ті, але хіба це щось змінює? Ми покликані свідчити світові про Спасителя, і радість Пасхи – основа нашого свідоцтва. Висновок простий: християнин не повинен дозволяти світу впливати на власний стан душі. У світу є вибір – прийняти або відкинути наше свідоцтво, ми свій вибір вже зробили, ставши Христовими, і вибирати між пасхальною радістю і тугою, в яку занурився світ, нам не доводиться. Важливо вчитися не піддатися впливу натовпу. Здатність зберегти в душі радість Воскресіння Христового тотожна для нас здатності залишатися християнами серед загальноприйнятого зневір’я.

Практично це виглядає дуже просто: менше спілкуватися з носіями страхів і панічних настроїв, прищепити собі здатність фільтрувати інформацію, звідки б вона не надходила, виробити здорове критичне мислення, щоб не віддавати перевагу сидінню в інтернеті замість молитви, уважно і вдумливо читати Святе Письмо, намагаючись засвоювати його уроки . І, головне – не боятися бути радісним там, де все сумні, не соромитися власної несхожості на оточуючих, не боятися чужого нерозуміння, відторгнення і засудження.

Іншими словами, залишатися християнином в вірі і в світогляді, в намірах і справах, в словах і думках.

Протоієрей Володимир Пучков

Вас може зацікавити

У які дні можна вінчатися?

Редактор Головний

Прихід антихриста скасовується, або Слово афонського старця про боязнь цифр і прикмет

Редактор Головний

Що означає “віддання” свята

Редактор Головний