В останню неділю перед Світлим Христовим Воскресінням Церква урочисто святкує велике двунадесяте свято – Вхід Господній в Єрусалим. Його ще називають Неділею Ваїй. Однак у нашому народі це свято відоме як Вербна неділя.
На превеликий жаль, зміст Вербної неділі для більшості православних християн зводиться лише до освячення верби. З нею пов’язана незліченна кількість забобонів й безглуздих вигадок, які ніякого відношення до Православ’я не мають, а часто – і противні йому.
У чому ж полягає зміст свята?
Православний християнин, що приходить до храму у Вербну неділю, повинен пам’ятати про те, що суть свята не в вербах, а в події, яка відбувалася дві тисячі років тому. Господь входить в Єрусалим, простуючи на шлях добровільних страждань та смерті, які Він приймає задля спасіння роду людського.
Церква, згадуючи подію Входу Господнього в Єрусалим, дає нам можливість духовно перенестися у той час, коли вона відбувалася. У цей день ми, тримаючи верби на богослужінні, приєднуємося до тих людей, які з пальмовими гілками зустрічали довгоочікуваного Месію, і разом з ними вітаємо Господа як свого Царя й Спасителя.
Чому верба?
Через суворість клімату, у нас не ростуть пальмові дерева, як на Сході. Тому, у пам’ять про тих людей, які стелили пальмові гілки перед Христом, ми використовуємо вербу.
Верба – символ весни й духовного оновлення. У наших краях вона першою прокидається від зимового сну, немов, по слову Святого Письма, проповідує про воскресіння мертвих. Вона таїть у собі листя, які ще не розпустилися. Так і наша радість від цього свята неповна, але таїть у собі початки великої Пасхальної радості.
Як освячується верба?
Згідно з церковним Статутом, благословення верб відбувається у суботу під час святкового Всеношного бдіння. Після читання Святого Євангелія священники звершуюють кадіння верб запашним ладаном, читають молитву та кроплять гілки святою водою.
Часто віряни хвилюються, чи потрапила свята вода на принесені ними гілочки, й наполегливо вимагають окропити знову і знову. У такому випадку ми повинні пам’ятати, що освячується верба благодаттю Духа Святого, тому неважливо – чи потрапила на гілочку крапелька святої води чи літр – верба освячена.
Освячується у першу чергу не верба, а християнин, що тримає у руці вербу
Люди сподіваються отримати від верби допомогу, адже верба освячена. Втім, якщо розібрати текст молитви, то виявиться, що в ній немає жодного слова про освячення самої верби, її зміст зводиться до фрази: «… и нас, по подражанию онех (тобто нас, в наслідування людей, що зустрічали Господа гілками), в предпразднственный сей день, ваия и ветви древес в руках носящих, соблюди и сохрани». Виявляється, що, в першу чергу, об’єктом освячення Церква вбачала не вербу, а саму людину.
Як провести Вербну неділю?
Щоб провести цей день згідно з вченням Церкви, потрібно центр нашої уваги перенести з верби на Христа, навколо Якого зосереджене життя Церкви. Головний у цьому святі Христос – Подавач всіх благ.
Тому, замість того, щоб зосереджуватися на вербі і тому, що з нею робити (бити нею, чи робити ще якісь дурниці), краще, якщо є така можливість, піти у храм, помолитися й причаститися Святих Христових Таїн.
А що стосується верби, пасок та плодів, які освячуються – то вони ніякого сакрального, таємничого значення не мають. Варто пам’ятати, що головна ціль нашого життя – це завжди бути з Господом.
Яким має бути ставлення християн до освячених гілочок верби?
Гілочки, принесені нами з храму, насамперед повинні нагадувати нам про одну з найважливіших подій земного життя Христа – Його урочистий вхід в Єрусалим.
Існує така благочестива традиція зберігати освячену гілочку протягом року дома у святому кутку до наступного освячення. Можна зберегти вербу сухою, а можна поставити у воду і посадити її, коли вона пустить коріння. Однак Церква ніяк не обумовлює це питання, і якихось особливих вказівок щодо цього немає.
Ще потрібно пам’ятати, що верба освячена і тому ставлення наше до неї має бути благоговійним. Викидати освячену гілочку, якщо вона вже суха, куди завгодно також не можна. Краще спалити її, а попіл закопати у місці, де не ходять ногами, або пустити у проточну річку.
Чому не потрібно вірити в забобони пов’язані з вербою?
З вербою пов’язана незліченна кількість забобонів, які нічого спільного з Православ’ям не мають і, відповідно, віра в них нічого корисного нашій душі принести не може.
Якщо ми вважаємо себе православними християнами, а не язичниками, то наше відношення до освяченої верби, і не тільки верби, має бути шанобливим.
Тому не потрібно: бити всіх підряд вербою для набуття здоров’я на цілий рік; їсти бруньки освяченої верби, щоб вийти заміж або завагітніти; вірити, що збережена верба захистить будинок від пожеж і т.д.
Ми – православні християни, а тому, повинні пам’ятати, що освячена верба не оберіг, а символ. Гілочка в руках – знак того, що Вхід Господній в Єрусалим для нас так само важливий і зворушливий, як і для тих людей, які дві тисячі років тому вітали Господа пальмовими гілками з вигуками «Осанна!».
