Проясніть, будь ласка, зі святом Івана Купала. Як і чому християнське свято переплелось з язичницьким забобоном на Русі?
Відповідає ієромонах Іов (Гумеров):
Купала – древнє свято літнього сонцестояння (24 червня ст. ст.) у слов’ян та деяких народів Європи. Ф. Буслаєв вважав корінь куп (кіп) за значенням близьким до коренів яръ і буй. Утворені від них слова кипучий, ярий, буйний означають лютий, роздратований, шалений. Обрядові значення цієї ночі повністю підтверджують цю етимологію.
У Посланні ігумена Спасо-Єліазарова монастиря Памфіла (1505) до псковсього намісника та влади викривається язичницьке буйство жителів Пскова у ніч Купала: “ще не перестали тут лестощі ідольські, кумирні святкування, радість та веселощі сатанинські… тому (сатані) я(ко)же жертва приноситься всяка скверта та безаконне богопротивне святкування… стукають бубни та гудуть струни, жінкам же та дівам плескання (ударяння в долоні) та пляси і головам їх накивання, вустам їм неприємний клич та крик; всескверні пісні, які звершуються на догоду бісам, та хребтом їх вихляння і ногам їх скакання та топтання”.
Ця буйність у ніч, коли звершувалося свято Різдва св. Пророка та Предтечі Іоанна – великого пустельника та посника, пастирі Церкви сприйняли як блюзнірство.
Вікова живучість у народі деяких звичаїв дня Купала не свідчить про двовіру, а швидше про неповноту віри. Адже скільки людей, які ніколи не брали участі у цих язичницьких розвагах, схильні до забобонів та міфологічних уявленнь. Підґрунтям для цього є наше падше, вражене гріхом єство.
