Але за всіма один гріх стоїть… зроблять поклін, другий… і подавай їм, що хочеться… вийми та поклади. Якщо ж не дається за бажанням їх, починають нарікати та хулити Боже провидіння. Ось нічого і не виходить. Це – вийми та поклади – означає керування Богом. Не треба так, а ось як: “Господи, Ти бачиш, що мені те і те потрібно, те і те обтяжує мене. Допоможи мені і влаштуй мене, як святій волі Твоїй угодно, а не як бажає воля моя!..
Так налаштувавшись, молитися треба довго, не за раз довго, а по часу довго… нині, завтра… тиждень, місяць, рік. Всі кричать і кричать: “Господи, визволи! Господи, допоможи! Однак же ж не моя, але Твоя нехай буде воля!..” Так Господь говорив у саду Гефсиманському, і вдовиця у притчі… надокучала судді, і отримала те, що просила. У святих і є таке слово: докучати треба Господу і святим Його (8, п. 1428, с. 163-164).
Читати також: Святитель Феофан Затворник – як навчитися розумно звершувати молитву
Істинно, істинно говорю вам: про що не попросите Отця во ім’я Моє, дасть вам, – сказав Господь і ще з підтвердженням: істинно, істинно говорю вам (Ін. 16, 23). Який сором для нас, що ми не вміємо користуватися такою нехибною обітницею! І добре би тільки нам сором від того, а то наводиться тінь на саму обітницю, нібито вона занадто велика та нездійсненна. Ні, вина вся у нас, і головним чином у тому, що ми не вважаємо себе вірними рабами Христовими, і совість не дає нам сподіватися на яку-небудь милість від Господа. До того ж, і те буває, що якщо інколи і приступає хто просити щось у Бога, то з роздвоєною душею: згадає про те мимохіть у молитві своїй раз і два – і кидає, та й говорить потім: не чує Бог.
Ні, просячи чогось-небудь особливо, треба дотримуватися невідступності та невтомності у молитві, подібно вдові, яка і суддю докучанням своїм змусила задовольнити її прохання. Справжні молитвенники, просячи чогось у молитві, поєднують з молитвою піст, бдіння, позбавлення всякого роду і всяке благотворіння, і потім просять не день, не два, а місяці і роки; за те і отримують. Їх і наслідуйте, якщо бажаєте мати успіх у молитві (43, с. 69).
З книги “Душекорисні повчання Святителя Феофана Затворника”
Переклад – Любові Максимчук
