Піст – це сприятливий період, протягом якого кожен православний християнин намагається боротися зі своїм занепалим єством та частіше приступати до таїнства Покаяння, щоб омити свою душу від гріховного бруду.
Однак для багатьох таїнство Сповіді зводиться до формального переліку гріхів без щирого почуття каяття.
Що ж необхідно виконати, щоб наша сповідь не була черговою галочкою, поставленою напроти одного із пунктів нашого плану на передріздвяний період?
Для плідного проходження віруючим таїнства Покаяння необхідно дотримуватися наступних порад.
1. Ретельно обміркувати сповідь.
Сповідь не повинна зводитися до загальних понять. Це не просто “осудив, обманув, вкрав…” Якщо ми хочемо зцілитися від гріха, то вона має бути докладною. А для цього потрібно все обдумати і згадати заздалегідь. Не забороняється виписати всі гріхи на папірець, щоб не забути важливого.
Обміркувати сповідь нам допоможуть Заповіді Божі. Також можна взяти в допомогу хороші книги отців Церкви. Наприклад, «На допомогу тим, хто кається» свт. Ігнатія Брянчанінова, «Досвід побудови сповіді» архим. Іоанна (Крестьянкіна) і т.д.
Зрозуміло, що це потрібно не для того, щоб ми читали книги вголос на сповіді або переписувати з них гріхи слово в слово. Книга про підготовку до сповіді допомагає побачити й усвідомити гріхи, які ми забули, але вона не замінює власних наших зусиль.
2. Сповідь має бути не тільки докладною, але й щирою.
Щоб щиро покаятися, необхідно усвідомити пагубність скоєних гріхів. Адже вони не тільки згубно впливають на душу, але відділяють нас від Джерела життя – Творця. І якщо кожен гріх ми будемо розглядати як крок у напрямку від Бога і до смерті, то зможемо грунтовно аналізувати свої злі вчинки та щиро розкаятися в них.
3. Сповідувати свої гріхи потрібно у минулому часі.
Сповідь слід починати словом «згрішив» і далі перераховувати гріхи.
4. Викласти суть.
Не потрібно розповідати довгі історії священнику, виправдовувати себе і свої гріхи. Досить назвати сам гріх. Також неприпустимо розповідати про чужі гріхи. Потрібно пам’ятати що сповідь це не тільки усвідомлення власних недоліків, але перш за все жага очиститися від них.
5. Не приховувати гріхів.
Недбало забуті або приховані гріхи не прощаються і ведуть до тяжких духовних наслідків. Преподобний Феодор Студит повчає, що не потрібно приховувати на сповіді гріхів, щоб не залишитися незціленим.
6. Простити кривдників.
Перед сповіддю необхідно обов’язково примиритися як з кривдниками, так і з ображеними, смиренно попросивши у всіх пробачення. Завдання підготовки до сповіді – знайти конкретні якості своєї душі, властивостей характеру, вчинки, події або стану, що порушують Заповіді Божі, що перешкоджають богоспілкуванню.
7. Пам’ятати, для чого приносите каяття.
Таїнство Покаяння є тільки частина християнського життя, котре все служить зміні й виправленню людини. Все християнське життя покаянне. Якщо ви приносите каяття в гріхах, але не бажаєте виправитися, тоді і така сповідь є порожній звук, який не приносить ні прощення гріхів, ні оновлення людини.
8. Каятися частіше, ніж Причащатися.
Приступати до таїнства Покаяння можна й потрібно самостійно від таїнства Святого Причастя, а от приймати Тіло та Кров Христові тільки після каяття в гріхах. Людина повинна приступати до таїнства Євхаристії тільки з чистим серцем, а сповідування гріхів очищує нашу совість й примиряє нас з Господом.
Як часто треба сповідатися визначається людиною зі священнослужителем, але звичайна практика – раз на місяць, а в Пости частіше. Святий праведний Іоанн Кронштадтський пише: «сповідався в гріхах треба частіше для того, щоб вражати, бичувати гріхи відкритим визнанням їх і щоб більше відчувати до них огиду».
