Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
Прямої відповіді на поставлене запитання ми, на жаль, не знайдемо ні в одному виданні Церковного Уставу. Отже, дана практика належить до області особистого благочестя і благоговіння людини. Віруючі зазвичай намагаються їсти просфору разом зі святою водою кожен день натще, якщо, звичайно, не планують в цей день причащатися. Але при цьому ми не можемо категорично заявляти, що це є правилом, обов’язковим для всіх.
Крім того, і саме питання споживання просфори натще також не є абсолютно категоричним. Як ми сказали трохи вище, благочестива традиція передбачає споживання просфори разом зі святою водою натще, до куштування іншої їжі. Але якщо ми відмовляємося від вживання святині (а саме святинею є як свята вода, так і просфора) тільки з тієї причини, що ми вже щось з’їли, то чинимо неправильно. У Типіконі, тобто книзі, яка регулює звершення богослужіння в Православній Церкві, є таке зауваження щодо споживання в їжу Хрещенської святої води: «Відомо ж нехай буде всім про святу воду: ті, хто відлучають себе від святої води із-за куштування, не добре роблять, бо по благодаті Божій вона була дана на освячення світу і всього творіння» (Типікон, Вказівки на свято Хрещення Господнього).
Таким чином, ми бачимо, що споживання святої води, а значить, в принципі, і просфори, можливим є і не тільки натщесерце, адже «не те, що входить сквернить людину, а те, що виходить з неї» (див. Мк. 7:15). Якщо ми будемо чисто механічно вживати з ранку натще святу воду і просфору, але при цьому не будемо віддавати собі звіт в тому, для чого ми це робимо і навіщо це нам потрібно, користі від споживання святині не отримаємо. І навпаки, якщо ми з правильним внутрішнім налаштуванням приймемо в їжу просфору, навіть незважаючи на те, що вже в цей день щось з’їли, думаю, нічого поганого в цьому не буде. Але варто намагатися, щоб наше «розуміння» вседозволеності не профанувалося.
