Питання про те, як досягти щастя протягом багатьох століть турбує уми мислителів та простих людей, багатих та бідняків. Скільки слів сказано на цю тему, скільки написано книг, проте для багатьох так і залишається загадкою, що таке щастя і як бути по-справжньому щасливим.
Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль каже: «Усі люди прагнуть щастя — із цього правила немає винятків; способи у всіх різні, але мета одна… Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини…»
Дійсно, прагнення до щастя закладено у кожному з нас, але найчастіше ми шукаємо щастя там, де його немає і бути не може.
Уявлення про щастя звичайної цивілізованої людини зводиться до того, щоб більше захопити майна, бути успішнішим, ніж однокласник, сусід… А нещастя це, коли моє майно хтось у мене вкраде, а мій друг успішніший, талановитіший і розумніший, ніж я.
Тим часом, навіть залишаючи осторонь моральний бік такого уявлення, воно докорінно неправильне й по суті: скільки б ми не захопили майна, влади, слави, насолод — щасливі ми не будемо.
Скільки ми знаємо прикладів успішних людей, які своєю працею досягали піку слави, але від цього вони ставали дедалі нещаснішими. Виявляється багатство, успіх, визнання не можуть зробити людину по істині щасливою. А якщо людині і вдається відчути щось схоже на щастя, то лише на короткий час. Адже матеріальні речі не здатні дати нам те, що ми шукаємо – справжнього нескінченного щастя, а лише пересичення, після якого людину долає туга, ще більша за колишню.
Виходить, щастя треба шукати не в матеріальних речах?
Тоді де, і як його знайти?
Що це таке – справжнє незмінне щастя?
Як не дивно, люди про це зазвичай не задумуються. Вони можуть ретельно обмірковувати, яку марку автомобіля вибрати або на який курорт поїхати, очікуючи, що це зробить їх трохи щасливішим, але зовсім не замислюються про те, яке життя треба вибрати для того, щоб здобути справжнє щастя. Така вже наша спільна біда – ми думаємо про все на світі, крім того, що дійсно важливо.
Але постараймося подумати про те, що таке щастя і що може зробити наше життя щасливим.
Слово «щастя» у земному житті може означати дві речі. Ми можемо сказати, що «Петро щасливий у шлюбі» і що «напившись, Микола цілий вечір почував себе щасливим». Відчувати себе щасливим і бути щасливим – не те саме, так само як почуватися добре і бути здоровим – різні речі. Але і в першому, і в другому випадку таке щастя минуще. Адже і здоров’я, і дружину, що любить, можна втратити.
Однак Христос нам говорить про зовсім інше щастя – стан блаженства, який ніхто не може забрати у нас.
За словами Спасителя, «блаженні» ті, хто з мирської точки зору і є найнещаснішими людьми. Блаженні убогі духом, ті, що шукають правди, чисті серцем, лагідні, миротворці, гнані та пригнічені з усіх боків…
Людина, далека від християнства скаже, що це повна нісенітниця. Як можна бути щасливим, коли тебе женуть, принижують і вважають за ніщо?
Але люди, які випробували це щастя на собі, нізащо не проміняють його на всі скарби світу цього. Тому що щастя – це не зовнішні умови, а стан душі.
Якщо в нашій душі мир, якщо спілкування з Богом наповнює її відчуттям щастя і радості, то якщо я піду на роботу і мене там хтось образить чи принизить, мене це не зачепить.
Чому?
Тому що мене не хвилює, що мені скаже інший, тому що я слухаю Бога всередині себе, Який каже мені: «Чадо Моє, Я люблю тебе. Ти мені дуже дорогий. Не тому, що ти найкращий, просто ти Мені дуже дорогий, як усі», – тому мене не хвилює, що скажуть мені інші.
Але якщо ми не в мирі з самим собою, тоді ми весь час шукатимемо схвалення, визнання з боку інших, чекатимемо, щоб вони звернули на нас увагу, виявили інтерес, і тоді в нашій душі замість щастя буде тривога та обурення.
Чи можна здобути щастя поза Богом і без Бога?
Прагнення людини до Бога закладено у її єство під час творіння. Це означає, що поза своїм Творцем людина не зможе задовольнити свої природні й особисті прагнення сповна. Саме Бог є невичерпним Джерелом благ, Джерелом щастя, блаженства, і саме в Ньому людина може знайти справжнє, вічне щастя.
Живучи на відстані від Бога людина, звичайно ж, може відчувати задоволення, навіть щось схоже на найвище щастя, яке відчувають святі, наприклад, у любові. Однак навіть у цьому випадку задоволення не буде вичерпним, а щастя повним.
Щодо задоволення матеріальними благами або чуттєвими задоволеннями, то вони ще менш схожі на щастя.
Так, цар Соломон, який володів, здавалося б усіма земними благами, про які тільки могла мріяти людина того часу (славою, багатством, дружинами, повагою), проте стверджував: суєта суєт, все суєта (Еккл.12:8).
Згадаймо, що під час Преображення Господа Ісуса Христа апостол Петро, який відчув радість співперебування з Богом, тут же забув про всі свої земні турботи та печалі, бажаючи залишитися на горі, зі Своїм Богом, що, власне, і виявилося в словах: «Господи! добре нам тут бути; якщо хочеш, зробимо тут три кущі (намети): Тобі одну, і Мойсею одну, і одну Іллі» (Мт.17:4). Там, на горі, апостоли відчули ту небесну радість, блаженство, які Господь обіцяє і кожному з нас.
Ось воно, розв’язання вікового питання. Ось воно – справжнє щастя – у любові до Бога і в радості перебування з Ним.
Будь-яке мирське задоволення є неповним, короткочасним, егоїстичним, а нерідко і згубним. А радість перебування з Господом не має кінця. “І радості цієї ніхто не забере” (Ів. 16:22), ніхто і ніщо: ні муки, ні поневіряння, ні вигнання, ні сама смерть.
Як стати щасливим?
Істина відкрита Христом проста: не шукай щастя для себе, шукай його для інших – і тоді воно саме знайде тебе.
Господь дарує щастя тим людям, які своїм життям висловлюють готовність наслідувати Божу волю і жертвувати собою, своїми інтересами, заради інших.
Господь хоче кожному з нас щастя. Але не лише земного, а й вічного. Для цього Він прийшов на землю, був розіп’ятий на Хресті та воскрес, щоб показати нам шлях до справжнього щастя.
І те, наскільки ми будемо щасливими, залежить від нас самих. Адже насправді щастя не залежить від зовнішніх умов. Головна умова і водночас головна перешкода для щастя – це ми. Нам обирати, як жити: йти на поводу своїх пристрасних бажань чи тим шляхом, який вказав нам Христос.
Який би ми шлях не обрали, пам’ятаймо, що тільки те серце, яке полюбило віддавати себе без залишку Богу і людям, може пізнати те блаженство, яке заповідав Христос. Тільки ті очі побачать проблиски справжнього неземного щастя, які звернені в небо.
Тому, дорогі брати та сестри, слідуймо за Христом, виконуймо Його заповіді та бережімо себе від головної перешкоди на шляху до щастя – гріха. І тоді Господь подарує нам справжні радість та щастя, яких ніхто не відніме у нас!
