Святитель Григорій Богослов про таємницю Народження Бога, що став людиною.
Христос народжується – славите! Христос із небес – виходьте назустріч! Христос на землі – підносіться! Співайте Господеві, вся земля (Пс. 95:1)! <…> Христос у тілі – з трепетом і радістю веселіться, з трепетом з причини гріха, з радістю через надію. Знову розсіюється темрява, знову з’являється світло; знову Єгипет покараний темрявою, знову Ізраїль осяяний стовпом. Люди, що сидять у темряві незнання, нехай побачать велике світло знання (Мф. 5:16).
Давнє минуло, тепер усе нове (2Кор. 5:17). Буква поступається, дух переважає; тіні проходять, їхнє місце займає істина. Приходить Мелхіседек; народжений без матері народжується без батька, – уперше без матері, вдруге без батька. Порушуються закони єства, світ небесний має наповнитися.
Плесніть руками, всі народи (Пс. 46:2); бо немовля народилося нам – Син даний нам; влада на раменах Його, бо підноситься з хрестом, і наречуть ім’я Йому: Дивний Порадник – поради Отчої Ангел (Іс. 9:6). Хай проголошує Іоанн: приготуйте дорогу Господеві (Мф. 3:3)! І я проголошую силу дня. Безтілесний втілюється. Слово твердне. Невидимий стає видимим, Невідчутний сприймається. Бездітний починається. Син Божий стає сином людським (Євр. 13:8). Бог явився людям через народження. <…>
Як же Син народжений? – Неважливо було б Його народження, якби воно було зрозумілим і для тебе, що не знаєш власного свого народження, або й розумієш у ньому щось, але не багато чого й таке, про що соромно й говорити, а потім вважаєш себе всезнаючим.
Тобі потрібно докласти багато праці, перш ніж відкриєш закони затвердження, створення, явлення на світ, союз душі з тілом, розуму з душею, слова з розумом, рух, зростання, втілення їжі в тіло, почуття, пам’ять, спогад та інше, з чого складаєшся ти, а також перш ніж знайдеш, що належить обом – душі та тілу, що розділено між ними, і що вони запозичують одне в одного. Бо в народженні покладено основи для того, що відбувається згодом.
Скажи, що це за основи? Але й після цього не любомудри про народження Бога, тому що це небезпечно. Бо коли знаєш своє народження, то з цього не випливає, що знаєш і Боже. А якщо не знаєш свого, то як тобі знати Боже? Бо наскільки Бог не пізнаний у порівнянні з людиною, настільки й найвище народження незбагненніше за твоє народження.
Якщо ж Син не народився тому тільки, що для тебе це незбагненно, то доречно тобі виключити з ряду істот багато того, чого ти не осягаєш, і притому насамперед Самого Бога. Бо при всій своїй зухвалості, як не відважно пускаєшся в зайві дослідження, ти не скажеш, що таке Бог.
Відкинь свої течії, відділення, перерізи і що ще уявляєш про безтілесне єство, як про тіло, і тоді, можливо, уявиш щось, гідне Божого народження. Як народився? Знову з обуренням скажу те саме: Боже народження нехай буде вшановано мовчанням!
Для тебе важливо дізнатися й про те, що Син народився. А як? Не погодимося, щоб це розуміли й Ангели, не лише ти. Чи хочеш, щоб я пояснив тобі, як народився? Як знає це Отець, що народив, і народжений Син. А що крім цього, закрито хмарою і недоступне твоїй короткозорості.
Отже, святкуватимемо не пишно, але божественно, не по-мирському, але премирно, не наше свято, але свято Того, Хто став нашим, краще ж сказати, свято нашого Владики, не свято немощі, але свято зцілення, не свято творення, але свято відтворення.
Святитель Григорій Богослов. Твори
