1.8 C
Lutsk
Вівторок, 19 Березень, 2024
Публікації

Вселенська батьківська субота: як провести та що слід знати про цей день

“Сьогодні батьківська!” – фраза, яку ми чуємо кілька разів на рік. У Бога всі живі, і пам’ять, і молитва про наших покійних рідних і друзів – важлива частина християнської віри.

427ead688f28b01279a217d771711689Батьківські суботи (а їх в церковному календарі кілька) – це дні особливого поминання покійних. У ці дні в православних храмах здійснюється особливе поминання померлих православних християн.

Крім того, за традицією віруючі відвідують могили на кладовищах.

Назва «батьківська» швидше за все походить від традиції називати покійних «батьками», тобто тими, які відійшли до батьків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали в першу чергу своїх покійних батьків.

Вселенська батьківська (м’ясопусна) поминальна субота, що цього року припадає на 9 березня, є початковим богослужбовим днем для переживання Церквою цілої низки подій. Головний сенс цього особливого дня полягає в тому, щоб, вийшовши на великопісну дорогу до Воскресіння Христового, знищити межу між живими та померлими та з новою силою ствердити: Христос переміг смерть. Тому православні не кажуть про небіжчиків «мерці». Вони кажуть – «спочилі».

Бог благословив і освятив день сьомий, «бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, які Бог був створив» (Бут.2: 3). У євреїв субота (шабат) була днем святкового спокою. Воскресіння Христове поклало початок новому Ізраїлю — «рід вибраний, царське священство, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1Пет.2: 9). Сьомим святковим днем, що завершує седмицю, для християн став день воскресіння Спасителя світу. Неділя — день молитви в храмі за Божественною Літургією та благочестивого відпочинку.

Субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному: «Отож, людові Божому залишається суботство. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх» (Євр.4: 9-10). Звідси звичай, закріплений Уставом Церкви, здійснювати спеціальні заупокійні служби в суботу. Встановлення Вселенської батьківської мясопусної суботи бере початок у першому християнському столітті.

У Синаксарі на цей день (Тріодь пісна) говориться, що «святі отці узаконили, від священних апостолів прийнявши, творити в цей день пам’ять всіх від віку побожно померлих людей».

День цей обраний тому, що мясопусний тиждень нагадує про майбутній Страшний Суд. Напередодні цього дня, в суботу, якби передуючи Суду, Церква посилено молиться про всіх своїх покійних чад, благаючи Господа явити їм милість і зробити учасниками вічного блаженного життя. Ця давня традиція збереглася завдяки численним переданням Церкви, що розповідають про можливість врятування душ померлих милістю Божою від вічних мук. Для цього християни земної Церкви мають у щирій любові вимолити у Господа ці милості.

Скільки у році батьківських субот?

У календарі Православної Церкви вісім днів особливого поминання покійних. Усі, окрім одного (9 травня – Поминання покійних воїнів), мають перехідну дату.

Субота м’ясопусна (Вселенська поминальна субота)
Субота 2-ї седмиці Великого посту
Субота 3-го тижня Великого посту
Субота 4-ї седмиці Великого посту
Радониця
9 травня – Поминання покійних воїнів
субота Троїцька
субота Димитрівська

Що таке Вселенські батьківські суботи?

Серед інших батьківських субот (а їх в році сім) виділяють Вселенські, в які Православна Церква молитовно згадує взагалі всіх хрещених християн. Таких субот дві: М’ясопустная (за тиждень до Великого посту) і Троїцька (напередодні свята П’ятидесятниці). У ці два дні здійснюються особливі богослужіння – вселенські панахиди.

Вселенська (М’ясопусна) батьківська субота

Субота м’ясопусна (Вселенська батьківська субота) — це субота за тиждень до початку Великого посту. М’ясопусною вона називається, тому що доводиться на М’ясопусний тиждень (тиждень перед Масляною). Називають її також Малою масляною.

Що таке вселенські панахиди?

У батьківські суботи Православна Церква звершує вселенські або батьківські панахиди. Словом «панахида» християни називають заупокійне богослужіння, за яким віруючі моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.

Заупокійне поминання в батьківську суботу

memorial_mealНапередодні батьківської суботи, тобто ввечері в п’ятницю, у православних храмах служиться велика панахида, яку також називають грецьким словом «парастас». У саму ж суботу, вранці, служать заупокійну Божественну літургію, після неї – загальну панахиду.

На парастас або на заупокійну Божественну літургію можна подати записки за упокій з іменами близьких вашому серцю померлих. А ще в цей день, за старою церковною традицією, парафіяни приносять в храм їжу – «на канон» (або «на переддень»). Це пісні продукти, вино (кагор) для здійснення Літургії.

Молитва за померлих

Упокій, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне.

Імена зручніше прочитувати за пом’янником – невеликою книжечкою, де записуються імена живих і покійних родичів. Існує благочестивий звичай вести сімейні пом’янники, прочитуючи які і в домашній молитві, і під час церковного богослужіння, православні люди поминають поіменно багато поколінь своїх покійних пращурів.

Чому в Церкві моляться за померлих людей

003Християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.

І якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, так як душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.

Справа в тому, що Церква – це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу – неважливо.

Припустимо, наш ближній був за життя гнывливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.

Як правильно проводити батьківську суботу?

Нам – живим – у поминальну суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, треба по можливості провести в молитві. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них. І завдяки цьому Господь може змінити долю померлої людини.

Святитель Афанасій Сахаров про сенс Батьківських субот

«Якщо б усі православні християни почали б молитися виключно тільки про своїх близьких родичів і друзів, якою б, за словом Євангелія, була б їхня винагорода? Адже й грішники люблять тих, хто їх любить… А головне – в тому разі, коли кожний молився б лише за своїх, поминання тривало б недовго – кілька десятиліть після смерті, лише доти, доки живі ті, хто знав і любив нас… Але саме для того, щоб подолати невблаганний час та помолитися дійсно за всіх од віку спочилих, навіть за тих, чиї імена вже стерлися з людської пам’яті століттями минулого, і встановлено в Православній Церкві традицію Батьківських поминальних субот».

Слово митрополита Антонія Сурозького про смерть

«Для християнина смерть — не кінець. Це відкриває двері у вічність… Якщо дійсно смерть переможена, якщо вона поглинена перемогою життя, то звичайно ті, які спочили в Господі, стоять перед Ним із усією любов’ю, що у них була на землі по відношенню до нас, з любов’ю очищеною і просвітленою… Вони тепер можуть зрозуміти те, чого на землі не могли зрозуміти, тому що ми закривали перед ними сенс наших вчинків, нашого життя або нашої особистості. І звичайно вони тепер стоять перед Богом і кажуть: «Господи, спаси його, спаси її, дивись — в якій вони небезпеці. Якщо я можу їх так жаліти, то невже Ти їх не пошкодуєш і не врятуєш?»

Обов’язок кожного православного вірянина — обов’язок перед своїми спочилими та перед собою, насамперед, у цю суботу прийти до храму та піднести молитви до милосердного Господа за спокій душ своїх рідних і близьких, за тих, «про кого нікому помолитись». Проситимемо, щоб Він простив їх гріхи вільні і невільні, прийняв їх у Царстві Небесному та сподобив і нас, коли прийде пора, разом прославити Його ім’я біля Престолу Божого.

Джерело

Вас може зацікавити

НАВІЩО ПРАВОСЛАВНИМ ТАК БАГАТО ПОСТІВ?

Редактор Головний

27 червня – знайдення мощей священномученика Володимира, митрополита Київського

Редактор Головний

Навіщо ставити свічки перед іконами

Редактор Головний