-0.6 C
Lutsk
Понеділок, 28 Листопад, 2022
Всі новини Проповіді

У Таїнстві Хрещення і Миропомазання всі ми отримуємо великі і благодатні дари Святого Духа

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

«… имеяй уши слышати – да слышит»

 (Мф.25:30)

Такими словами закінчив Христос, Спаситель світу Свою притчу про таланти, звертаючись не лише до своїх сучасників, але й до всіх вірних.

Для того, щоб полегшити сприйняття учнями Свого вчення, Христос багато говорив притчами – короткими повчальними історіями не тільки з прямим, але й з особливим глибинним й доволі таємничим змістом. Однак для серця людського, зачерствілого від гріха, іноді складно зрозуміти зміст навіть простої притчі, тому ми і звертаємося за допомогою до святих угодників Божих, які своїм благочестивим життям засвідчили дію благодаті Божої в людині.

І для того, щоб зрозуміти повністю притчу про таланти, нам необхідно більш детально розібрати всі деталі, про які нам вказує євангеліст. Поверхнево розглядаючи цю притчу, можна дійти до простого висновку: не закопувати свій талант у землю, а приумножувати свої здібності. На перший погляд, все правильно і доволі логічно. Але, чи це єдине, з чим звертається до нас Христос? Хіба це єдине, що хотів донести Спаситель до нашого розуму, коли її розповідав?

У Таїнстві святого Хрещення і Миропомазання всі ми без винятку отримуємо великі і благодатні дари Святого Духа, тому в контексті цієї притчі таланти слід розуміти не як творчі здібності, а дещо інше. Це духовна обдарованість людини, яка полягає у її здатності пізнавати свого Творця.

Також слід розуміти кожному з нас, що міра цієї здатності є різною для кожної людини. Так в притчі сказано, що господар роздав своїм рабам таланти в різній кількості, але це ніяк не означає, що у Бога є ті, кого Він любить більше ніж інших, адже любов Божа призначена для всіх людей (Рим. 3:30). Господь, який знає серце людини, всім дає різну міру таланта: нам, немічним – одну, а, наприклад, преподобному Іову Почаївському – зовсім іншу. Хто знайомий з його життям – знає, що з малих років всі прагнення великого подвижника були звернені до приумноження того таланту духовного, євангельського.

Євангельський талант проявляється як горіння душі в пізнанні істини, той самий пошук Бога, яким хоча б малою мірою, але наділена кожна людина. Господь «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини»   (1 Тим. 2, 4), а для цього кожного наділяє талантом — прагненням до цього пізнання, яке веде нас до спасіння. І прагнення це, прагнення до Богопізнання є ніщо іншим як прояв нашої любові до Бога.

Ми дуже часто вживаємо це слово – любов. І, запитуючи себе, кожен ніби говорить сам до себе: а що я можу дати взамін тої безмежної любові, яку Бог проявляє по відношенню до мене? Адже ніякі багатства, честь і слава не зможуть зрівнятися з величчю Бога і Його могутністю. Та й чи потрібні від нас вони Йому?

Лише серце сповнене любові і прагнення його до Богопізнання – ось, що Господь чекає від кожної людини. І, примножуючи це прагнення, ми крок за кроком приходимо до очищення серця свого від тих «плевел», які не дозволяють прорости насінню Євангельської істини. Поступово, повільно, але впевнено, розвиваючи свої духовні здібності ми приходимо до Абсолютної Любові, Любові безкорисної, жертвенної якою є Сам Воплотившийся Бог, Господь наш Іісус Христос. Амінь.

ієромонах Фотій (Швець),

клірик Свято-Покровського храму м. Луцьк.

 (Луцький центральний благочинний округ)

Вас може зацікавити

Проповідь у перший день Великого посту

Редактор Головний

У Світлий Вівторок архієпископ Нафанаїл звершив урочисте соборне богослужіння в кафедральному соборі. ФОТО

Редактор Головний

Архієпископ Нафанаїл очолив богослужіння у день престольного свята луцького храму на честь прв. Іоанна Кронштадського

Редактор Головний