Серед дванадесятих свят Введення в храм Пресвятої Богородиці – одне з найспокійніших: немає ніяких освячень, особливих обрядів і традицій. І в цьому вся краса цього свята.
Введення у храм Пресвятої Богородиці. Як це було?
Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії святі і праведні Іоаким та Анна дожили до глибокої старості і, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть Її на службу Богу в Єрусалимський храм. За велике терпіння, непохитну віру і любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання. У святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської мови означає Господиня, Надія.
Коли Діві Марії виповнилось три роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Потрібно знати, що трирічний вік дитини – це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування. Трирічна Марія, почувши про те, що Її віддадуть у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, не тільки не плакала, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі.
У супроводі батьків, родичів, ровесників-дівчаток з Назарету, з запаленими свічками в руках і співаючи псалми, Богоотроковицю Марію повели в храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлись принести Богу найдорогоцінніший дар – свою єдину Дитину.
Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитячих років до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. “Якби хтось запитав мене, – говорив блаженний Ієронім, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”.
Але у церковному Переданні збереглися дані, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась у середовищі благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася та росла у любові до Бога. Для згадки Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимських храм Свята Церква з давніх часів установила урочисте святкування. Вказання на звершення свята у перші віки християнства знаходяться в передання палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Свято Введення – це блага звістка Бога до людського року, проповідь спасіння, обіцянка Христового пришестя.
Про Введення в храм Пресвятої Богородиці нічого не сказано в Євангелії. Відомості про цю подію ми черпаємо з апокрифа – Протоєвангелія Якова, яке датується II століттям. Цей текст хоч і не належить руці ап. Якова, але завжди користувався величезним авторитетом в ранній Церкві, тому що зберіг Священний переказ про юні роки Пресвятої Богородиці. До апокрифу зверталися багато святих отців, його використовували в якості повчального читання.
Свято з’явилося в православному календарі пізніше за інші. Деякі дослідники пов’язують його з будівництвом в 543 р. імператором Юстиніаном нового храму на честь Богородиці в Єрусалимі. Спочатку це свято відбувалося без особливої урочистості. Та його значення зросло у VIII ст. До цього часу відносяться проповіді святителів Тарасія і Германа Константинопольських, де це свято вже названо «світлим і преславним торжеством», але остаточно в число дванадесятих свят Введення потрапило тільки після XIV століття.
Богослужіння цього дня прославляє Богородицю, кажучи, що Нематеріальний Храм, в який вмістився Невмістимий Бог, приходить до старозавітного храму, щоб з’єднати земне і небесне. Ось як співається про це в кондаку свята (в перекладі на українську мову): «Найчистіший храм Спасителя, багатокоштовний чертог і Діва, священний скарб Божої слави, в цей день вводиться в дім Господній, вводячи благодать з Собою».
Потрібно відзначити, що богослужіння присвячене не тільки введенню, але і всьому життю Пресвятої Богородиці в храмі Божому. «По Різдві твоєму, Божа наречена Владичиця, прибула ти в храм Господній, щоб виховатися у Святому Святих, Як освячена. Тоді і Гавриїл був посланий до Тебе, Всенепорочної, їжу тобі приносити», – йдеться в одному з піснеспівів свята.
Особливістю цього дня є і особливе читання з апостольських послань. Якщо в інші свята, присвячені Богородиці, читається уривок з Послання апостола до филип’ян, то в цей день – Послання апостола Павла до євреїв. Причому на перший погляд вибір цього читання може здатися дивним: у ньому лише розповідається, як була побудована скинія заповіту, в якій Мойсей розмовляв з Богом. Але якщо згадати, що ця скинія була прообразом Богородиці, то тоді все стає ясно. «Непорочна Агниця Божа, незаплямована Голубиця, скинія, що Бога вміщає, Святиня слави, проживання в скинії святій для себе обрала», – читаємо в каноні свята.
Саме з Введення в храм Пресвятої Богородиці починається богослужбова підготовка до Різдва Христового. Вперше ми чуємо різдвяний піснеспів: «Христос народжується – славіть, Христос з небес зустрічайте». З цього дня він буде співатися на всіх святкових службах аж до самого Різдва Христового.
Введення в храм Пресвятої Богородиці – свято особливе, адже згадується зустріч земного і небесного. Будемо в цей день в храмі молити Пресвяту Богородицю, щоб така зустріч відбулася і в нашому житті, тому що до цього всі ми покликані!
Олександр Адоменас
Випускник ПСТГУ, бакалавр богослов’я
