18.9 C
Lutsk
Вівторок, 22 Жовтень, 2019
Публікації Творіння святих отців

Слово про справжній піст- святитель Іоанн Златоуст

Справжній піст – це відчудження від зла, приборкання язика, ухилення від гніву, припинення наклепів, брехні і клятвопорушення. Ось це – справжній піст.  Будемо веселитись  заради Господа справжньою увагою до слів Духу, виконанням спасительних законів і всім тим, що дає нам духовну користь. Але, звичайно, будемо остерігатись посту таємного, про який пророк говорить,” не доведе Господь терпіти голод душі праведногого”( Притч. 10, 3), і я “не бачив праведника залишеним і потомків його тими якы  просять хліба” ( Пс. 36, 25). Не про звичайний хліб ці слова сказав пророк, знаючи, що сини патріарха Іакова через голод вимушені були іти до Єгипту, але про хліб духовний, який необхідний  для духовного росту людини. Нехай обминає нас той піст, яким Господь грозив іудеям: “Я пошлю на землю голод. Не голод  хліба, не бажання води, а бажання слухати слова Господні” ( Ам. 8, 11).

Господь бачив, що розум людини втомлюється без істинного вчення, хоча  ззовні людина переїдає, не знаючи міри, тому навів на них праведним судом Своїм такий голод. От  у ці найближчі дні  Святий Дух  радуватимите вас  ранішніми і вечірніми наїдками.

Нехай же ж ніхто не залишає добровільно духовної справи, нехай же ж ми усі будемо учасниками цього тверезого обіду. Турбуватимемось і з осель наших на цей час прогнати всякий шум, весь цей дим та чад, усю цю суєту, викликану служінням животу,  нібито якійсь невловимій богині. От і збирачі податків роблять деколи певні послаблення підвласним їм людям. Нехай же ж живіт дасть на певний час відпочинок устам. Укладемо з ним перемир’я хоча б на п’ять днів. Досить йому і того, що воно постійно вимагає і ніколи не насичується. Бере сьогодні , а наступного дня вже не пам’ятає. Ситий живіт ще може думати про утримання, але, проголодавшись, забуває про ці думки. Піст не має розуміння про борги, трапеза того, хто постить, не нагадує про лишнє.

Діти того, хто постить, не душать сиріт та не сплітають їм сіті, як павуки. Разом з тим піст є джерелом задоволення. І той хто, відчуває спрагу, знаходить будь-який напиток приємним, і з голоду здається смачним навіть і найпростіший обід. Так і піст змушує нас цінувати  дозвіл на їжу. Займаючи середину дороги і перериваючи загальну насолоду їжею, він є для тебе приємною зупинкою, як для подорожуючого відпочинок в дорозі.

Якщо хочеш зробити свою трапезу приємною для себе, користуйся послугами посту. Дійсно, постійне використання в нашому побуті якогось задоволення притупляє його приємність, а неконтрольована насолода робить його з часом не чуттєвим. Таким чином, потрібно подумати про те,  щоб занадто великий доступ до їжі не знецінював посту. Вдвічі приємніше насолоджуватись тим, що дається через працю та не часто.  Так і Творець наш влаштував, що непостійність життя примушує нас цінувати Його дари, котрі ми маємо постійно. Чи не бачиш ти, що сонце після ночі є більш яскравим, і бодрішими ми є після сну, і здоров’я ми цінимо особливо тоді, коли перехворіємо. Звичайно, і трапеза після посту дасть нам неабияке задоволення, тим хто обмежується їжею,  приготованою просто і без вигадувань. Буде він радіти не менше, аніж багаті, у яких стіл багатий та витончений.

Нехай страшить нас приклад багача: насолода життям привела його у вічний вогонь. В неправдах не висувалось йому звинувачення, а саме за розкіш кидається він в піч вогняну. Щоб загасити цей вогонь, потрібна вода. Не для майбутнього життя корисний піст: його користь відчутна і для самого тіла. І здоров’я найздоровішої людини пошкоджене випадковістю і змінами, внаслідок того, що природа стає слабшою і  не в силах підтримувати його.  Бережись, щоб тієї самої води, яку ти тепер висміюєш, не довелось тобі бажати хоча б однієї краплі як багачу.

Від води ніхто не п’яніє, ніколи ні у кого не боліла голова, обтяжена водою; нікому із тих, хто пив воду, не доводилось валятись біля чужих ніг; нічиї руки не стали не гідними до роботи через  надлишок вживання води.  Розлад травлення є неминучим наслідком задоволення чрева; воно наносить тілу сильні болі.  Сам колір лиця у тієї людини, яка постить, є  природнім: його не викриває безсоромна краса, але прикрашує цнотлива блідність; погляд у неї скромний,  кроки впорядковані, лице задумане, не заплямоване не стриманим сміхом, в мові має міру, в серці чистоту. Згадай святих від початку створення світу, «яких весь світ не був гідний, як вони скитались в милотях і шкурах кіз, терплячи недоліки, скорботи, озлоблення”( Євр. 11, 38,37): їх життю подражай, якщо хочеш бути з ними у блаженстві. Що привело Лазаря на лоно Авраамове? Чи не піст? А все життя Іоанна  був загальний піст: він не мав ані постелі, ні столу, ні шматочка землі, ні запряженого вола, ні хліба, ні того,  хто пік йому хліб, одним словом, нічого зі звичайних зручностей життя. От тому з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя.(Див. Мф. 11, 11). Павла  піст, який він пригадує в переліку  тих скорбот, якими хвалиться, (Див. 2 Кор. 11, 27), вивів на третє небо (див. 12, 1-4)

. Господь наш Ісус Христос постом зміцнив своє тіло, яке прийняв заради нас, в саме такому  стані відбив спокуси диявола., і нас, навчаючи постом стомлювати  та напоумлювати самих себе для боротьби зі спокусами, цим обмеженням ніби даючи противнику привід до нападу. Звичайно,  через причину величності Божества Він був би для його нападів не приступний, якби тільки цим обмеженням не показав  своєї людської природи. і коли возносився на небо, Він торкнувся їжі, щоби цим засвідчити свою людську природу. Ти ж не припиняєш годувати самого себе і ні про що не турбуєшся, змушуючи  танути свою душу від нехватки спасительного і животворного вчення.

Чи не знаєш ти, що як при бою підтримка, надана одному, схиляється до поразки іншого, так точно і той, хто приймає сторону тіла, тим самим бореться проти духа, а підтримуючий дух полонить собі все тіло. Вони ж (дух і тіло) постійно ворогують між собою от так, якщо хочеш зробити сильним свій дух, приборкай тіло постом. Це ж саме говорить апостол в словах: “єсли внешний наш человек тлеет, то внутренний со дня на день обновляється( « Кор. 4, 16), і: коли я немічний тоді сильний”( 2 Кор. 12, 10).  Невже ти не в силах будеш поставитись з презрінням до цієї тлінної їжі? Невже не захочеш трапези у Царстві Небесному, яка готується цим постом? Чи ти не знаєш, що чим більше ти насичуєш своє тіло, тим більшу їжу ти готуєш для свого мучителя – черв’яка.

Проводячи життя в розкоші та насиченні їжею, як можеш ти підтримувати спілкування із благодаттю Духа?  Мойсей для того, щоб отримати другі скрижалі, вимушений був поститись вдруге. Ніневитяни, якби вони не поширили піст навіть на нерозумних тварин, не минули б нещастя, котре загрожувало їм.  Хто положив свої кістки в пустелі? Не пристрасні любителі м’яса? Поки задовільнялись євреї манною і водою зі скали, вони перемогли єгиптян, перейшли море, серед них не було хворих, а коли згадали про м’ясо та котли і повернули свої бажання до Єгипту, не побачили землі обіцяної. Невже не страшить тебе їхній приклад? Невже не боїшся ти того, що надмірність у їжі загрожує посадити тебе поза обіцяними тобі благами? І мудрий Даниїл не отримав би одкровень, якби піст не зробив його душу більш сприятливою та світлою. Від надлишку їжі піднімаються ніби якісь грізні випари і подібно густій хмарі перекривають до нашої душі надходження променів, котрі виходять від Святого Духа.

Якщо у ангелів є яка-небудь їжа, то звичайно, хліб, як говорить пророк: хліб ангельський їла людина(Пс. 77, 25), а не м’ясо, не вино, не те, над чим виточують свою винахідливість служителі живота. Піст є зброєю для боротьби з демонами:”цей рід виганяється тільки молитвою і постом” (Мф. 17, 21).

Скільки ж благ приносить нам піст!  За розкішшю та п’янством і іншими  ласощами відразу ж йдуть  різні види твариноподібного нестримання . Від цього люди стають шаленими конями через причину збудження у душі сильної пристрасті; звідси збочення природи, які заставляють нас шукати в чоловічому тілі жіночого і навпаки. Між тим, піст навіть у тому, що дозволено законом,  вселяє міру і окреслює  порядок шлюбного життя.

 

 

Вас може зацікавити

Проповідь у 4-у неділю після П’ятидесятниці

Про віру та невір’я -митр. Афанасій (Ніколау)

Світ горить! Ви це розумієте?- прп. Паїсій Святогорець