Молитву можна порівняти з бігом через перешкоди.
Для того, щоб пробігти дистанцію, спортсмен повинен не тільки мати гарну фізичну форму, але і бути витривалим та цілеспрямованим. Якщо він вийде на старт непідготовлений, забіг буде програшний. Будь-яка молитва вимагає тривалої підготовки для її вдосконалення. Митрополит Лімассольський Афанасій пише: “Молитва – це результат всіх інших духовних справ, які ми маємо“. Тобто, чиста молитва – це плід чеснот, а точніше – їх вінець. “Треба очистити спочатку самих себе, а потім вже бесідувати з Чистим“, – вчить святитель Григорій Богослов. Підсумовуючи погляди святих отців та пастирів Церкви, можна виділити такі умови підготовки до молитви:
Віра. Здавалося б, це очевидно. Але якщо подумати, то, дійсно, молитва без віри відразу ж знецінюється. За словами Святішого Патрарха Кирила, “молива є відповіддю на нашу віру“. Якщо ми не віримо у дійсність молитви, тоді для чого молитися, коливаючи повітря? Якщо ми не довіряємо свої думки та надій Богу, то в чому тоді сенс нашої молитви? Після прохань про зцілення, Христос часто запитував тих, хто просив, чи вірують вони у Його силу? І тільки після ствердної відповіді Він лікував тілесні недуги. Таким чином, віра – це фундамент молитви.
Покаяння. Підходити до Бога без покаяльного почуття – це те ж саме, що прийти на реєстрацію шлюбу без паспорта. У молитві ми вступаємо в духовний союз з Богом. З’єднуючись з Господом, ми повинні надати Йому свій паспорт храстиянина, яким і є покаяння. Покаяння – це чеснота, яку варто завжди носити з собою та ніколи не втрачати її. “Істинна молитва є голосом істинного покаяння. Коли молитва не надхненна покаянням, тоді вона не виконує свого призначення“, – пише святитель Ігнатій (Брянчанінов).
Смирення. Воно нерозривно пов’язане з попередньою чеснотою, і як смирення – це дитина покаяння. “Молитва є голосом та плачем смирення“, – вважає святитель Ігнатій. Смирення завжди проявляється у покірності людини волі Божій. Приступаючи до молитви, ми приходимо до Бога зі своїми проблемами – матеріальними або духовними. Проявляючи смирення, ми передаємо свою проблему Богу, одночасно звільняючись від тягаря. Тому смирення – це запорука продуктивної молитви.
Любов. Як християнства немає без любові, так і молитви немає без любові до Бога та людей. Кожен з нас відчував сухість та холод на молитві, коли ми приступали до неї, маючи на душі злість, осуд або образу на когось. Навіть якщо ми тільки подумали про людину щось нехороше, молитва уже буде безплідною. Прощення того, хто нас образив, та примирення з ним збагачують душу любов’ю, готуючи її до молитві. “Від перенасичення серця говорять вуста” (Мф. 12:34), – промовив Спасителя. “Перенасичення серця” – це досконала любов, а під “говоріням уст” Христос має на увазі молитву. Так й існують вони нероздільно, як дві сполучені посудини.
Рішучість до дій. Це також не менш важлива умова для молитви. Святі отці не дарма називають молитву “духовним діянням“. Як і будь-яка інші справа, молитва повинна бути націлена на результат. Основний результат молитви – покаяння. Залишаючись обов’язковою умовою правильної молитви, покання виступає і її необхідним підсумком. Молитва покликана змінювати наші розум та серце, тим самим наближаючи нас до Бога та пробуджуючи у нас бажання жити за Його заповідями.
Миколай Волошин
Переклад з рос. Любові Максимчук
