Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській (в Малій Азії, нині Туреччина). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці свята Марина довідалася про християнську віру. У той час імператор Діоклетіан (284-305) учинив гоніння на християн, тому багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині сповнилося дванадцять років, вона прийняла хрещення. Довідавшись про це, батько зрікся її.
Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав мимо, був зчарований її красою й зробив їй пропозицію. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її на піклування одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це й відмовилася принести жертву ідолам.
Тоді її піддали різним катуванням: сікли прутами, стругали тіло тризубцями, забивали в неї цвяхи, палили вогнем. Побачивши такі страждання дівчини, народ плакав від жалості. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не врозумились через чудо. Наступного дня її знову катували. Правитель наказав стратити Марину й тих, хто увірував у Христа. Того дня разом з нею обезглавили 15 000 чоловік.
Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до узяття міста хрестоносцями в 1204 р. Західна церква шанує Марину, називаючи її Маргаритою Антіохійською. Багато храмів присвячені її імені.
