19.5 C
Lutsk
Понеділок, 4 Липень, 2022
Всі новини Проповіді

Прот. Олександр Шаргунов. Пояснення Євангелія Неділі перед Різдвом Христовим, святих отців

Родословие Иисуса Христа, Сына Давидова, Сына Авраамова. Авраам родил Исаака; Исаак родил Иакова; Иаков родил Иуду и братьев его; Иуда родил Фареса и Зару от Фамари; Фарес родил Есрома; Есром родил Арама; Арам родил Аминадава; Аминадав родил Наассона; Наассон родил Салмона; Салмон родил Вооза от Рахавы; Вооз родил Овида от Руфи; Овид родил Иессея; Иессей родил Давида царя; Давид царь родил Соломона от бывшей за Уриею; Соломон родил Ровоама; Ровоам родил Авию; Авия родил Асу; Аса родил Иосафата; Иосафат родил Иорама; Иорам родил Озию; Озия родил Иоафама; Иоафам родил Ахаза; Ахаз родил Езекию; Езекия родил Манассию; Манассия родил Амона; Амон родил Иосию; Иосия родил Иоакима; Иоаким родил Иехонию и братьев его, перед переселением в Вавилон. По переселении же в Вавилон, Иехония родил Салафииля; Салафииль родил Зоровавеля; Зоровавель родил Авиуда; Авиуд родил Елиакима; Елиаким родил Азора; Азор родил Садока; Садок родил Ахима; Ахим родил Елиуда; Елиуд родил Елеазара; Елеазар родил Матфана; Матфан родил Иакова; Иаков родил Иосифа, мужа Марии, от Которой родился Иисус, называемый Христос. Итак всех родов от Авраама до Давида четырнадцать родов; и от Давида до переселения в Вавилон четырнадцать родов; и от переселения в Вавилон до Христа четырнадцать родов. Рождество Иисуса Христа было так: по обручении Матери Его Марии с Иосифом, прежде нежели сочетались они, оказалось, что Она имеет во чреве от Духа Святаго. Иосиф же муж Ее, будучи праведен и не желая огласить Ее, хотел тайно отпустить Ее. Но когда он помыслил это, — се, Ангел Господень явился ему во сне и сказал: Иосиф, сын Давидов! не бойся принять Марию, жену твою, ибо родившееся в Ней есть от Духа Святаго; родит же Сына, и наречешь Ему имя Иисус, ибо Он спасет людей Своих от грехов их. А все сие произошло, да сбудется реченное Господом через пророка, который говорит: се, Дева во чреве приимет и родит Сына, и нарекут имя Ему Еммануил, что значит: с нами Бог. Встав от сна, Иосиф поступил, как повелел ему Ангел Господень, и принял жену свою, и не знал Ее. [Как] наконец Она родила Сына Своего первенца, и он нарек Ему имя: Иисус.

У неділю перед Різдвом Христовим за Божественною літургією чуємо ми книгу родоводу Іісуса Христа. Це пам’ять боговибраного народу, пам’ять людська. Кожен народ та кожна людина має свій родовід, який ми не зберігаємо. Пам’ять боговибраного народу зберігається вічною пам’яттю – Духом Святим. Увесь родовід Господа Іісуса Христа ділиться в Євангелії від Матфія на три частини по чотирнадцять родів у кожній.

Перша частина розповідає про історію народу до Давида, величнішого царя Ізраїля: Давид був тим, хто перетворив Ізраїль у славний народ, іудеї стали могутньою силою в світі. Друга частина іде до вавилонського полону, який був соромом нації та падінням її, третя – до Іісуса Христа, Який спасає народ Свій від рабства та загибелі.

Це родовід усього людства в лиці вибраних його та кожного з нас. Напередодні Різдва Христового Церква закликає кожного з нас із новою силою усвідомити свою людську гідність. Бог створив людину за образом Своїм та подобою, людина створена для спілкування з Богом. Ми маємо спорідненість з Самим Богом, ми – і Його рід, кожен з нас народжується, щоб бути царем, щоб належати до царського Христового роду. І кожен з нас до того, як наступить світле свято, повинен глибоко усвідомити свою гріховність, своє відпадіння від Бога, тому що Господь наш приходить спасти не праведників, а грішників. І від того, щоб Бог стає людиною, у Ньому міцність та любов нездоланна, і немає нічого для Нього неможливого, щоб відновити тих, хто потрапив у диявольський полон, в гідність, яка може дати благодать.

Цей родовід відкриває нам і те, що Іісус Христос не ввірвався в історію людського роду, як метеор. Різдво Христове – не є випадковістю чи неочікуваною милістю Божою. Іісус Христос – Той, Чиї корені, Чиї предки цілком людські, саме людські. Іісус Христос – Той, прихід Якого готувався протягом усіх віків, поки не прийшла повнота часу та поки не знайшлося у роді людському наскільки чистої людини здатної вмістити Бога, як Пресвята Діва Марія. І ми бачимо, як вся історія боговибраного народу, особливо з дня, коли Бог покликав Авраама, направлена до Різдва Христового.

Євангеліє від Матфія було написано передусім для іудеїв – у ньому більше, аніж в інших Євангеліях, цитат зі Старого Завіту, які сповіщають про кінець світу, про Царство Боже. Через цей родовід святий Євангеліст Матфей ніби звертається до боговибраного народу. Він від нас, але чи ми входимо у Його родовід, чи належимо ми до Його роду, від того що Йому належало так прийти у світ?

Цей родовід закінчується іменем праведного Іосифа, “чоловіка Марії, – як сказано в Євангелії, – від Якої народився Іісус, названий Христос”. І далі ми чуємо, яке місце займає праведний Іосиф у родоводі Христа. “Рождество Иисуса Христа было так. По обручении Матери Его Марии с Иосифом, прежде, нежели сочетались они, оказалось, что Она имеет во чреве от Духа Святого. Иосиф же, муж Ее, будучи праведен и не желая огласить Ее, хотел тайно отпустить Ее, но когда он помыслил это, се, Ангел Господень явился ему во сне и сказал: «Иосиф, сын Давидов, не бойся принять Марию, Жену твою, ибо Родившееся в Ней есть от Духа Святого».

Так просто і чудесно нам показано, що цей родовід праведного Іосифа не є повною мірою родоводом Христа. Однак Господь приймає праведного Іосифа та всіх людей, імена яких ми чули, за свої предків.

Тим більше ми не є Його наслідниками по крові. Однак Він називає нас Своїми рідними та Своїми чадами. Це звершується через Його дар благодаті. Як вибрання Вибраної від усіх родів Пречистої Його Матері та як вибрання праведного Іосифа бути Її обручником. Ми не можемо порівнювати себе з ким-небудь з тих великих, кого вибрав Бог, але Різдвом Христовим ми всі вступаємо з Богом у спорідненість.

Ці імена родоводу є підтвердження того, що Христос захотів прийняти усіх предків праведного Іосифа, тих, від кого Він не родився, але яких своєю Божественною благодаттю називає Своїми  предками, предками Христа Месії. У цьому родоводі ми бачимо імена святіших людей, тих, хто полюбив Бога та Боже добро, більше всього. Таких як Авраам, Ісаак, Іаків, Вооз, Єзекія та Іосія. Та імена людей, про яких, за своєю суттю, нічого не сказано, тому що про них нічого не відомо. Людей, які не залишили в історії жодного яскравого сліду – ані поганого, ані хорошого. Таких більшість. Більшість таких людей в історії роду людського. І в цьому родоводі більшість таких. Також є перелік невідомих людей, про яких Священне Писання нічого не розповідає, крім їх імен. Ми знаємо, що Єліакім, Азор, Садок, Акім, Єлеазар, Матфан – люди з будь-якого середовища та будь-якого походження.

Та вражає те, що у родоводі Спасителя ми знаходимо імена людей, які скоїли тяжкі ганебні гріхи перелюбства, вбивства та ідолопоклонства. Однак і вони, (тому що Бог був для них єдиним сенсом та надією у житті), незважаючи на свої падіння, продовжували, падаючи та встаючи покаянням (і з ними все людство), свій шлях до Бога.

Тут початок Євангелія, воістину благої звістки для всіх людей. Бог, що став людиною, приймає їх у Свій родовід. З якого би то не було середовища, з якими б то не було гріхами. Усіх без жодного винятку приймає Христос. І ми знаємо, що Він буде постійно називати Себе Сином Давидовим не тільки за любов Давида до Бога і за смиренність Його, але і тому що Давид не вберіг себе від страшних гріхів. Горе було би нам, якщо б у родоводі Христа були тільки бездоганні по чистоті та вірі люди, якщо би Бог наш був тільки Богом Івраама, Ісаака та Іакова. Ми розуміли б, що Його життя – не наше життя. Але це не так, і надія наша велика.

Як добре, що Церква нагадує нам про це напередодні Різдва Христового! Він – плоть від нашої плоті, Він – від нас, Він бере на Себе гріхи Своїх предків і наші гріхи. Зі сльозами любові та вдячності наблизимося до джерела нашої радості. Будемо читати та перечитувати у Біблії історію чоловіків і жінок, описаних в цій книзі, та знаходити в них своє життя. Це історія нашого всиновлення Богу, історія нашого прощення. Підготуватися до Різдва Христового означає приготуватися до того, щоб прийняти дар від Бога – Його Любов, Його прощення, Його спорідненість. Прийняти Того, Якого ніяка людина не відлякує, ніякий гріх не відштовхує, ніякий грішник не приводить у відчай. І тільки цією Його любов’ю може вимірятися наше покаяння. Прийшовши у світ, Він взяв на Себе долі всіх людей, гріхи всіх людей, життя та смерть усіх людей. Принесемо ж новонародженому Богомладенцю, як оспівує Церква в своїх стихирах, золото, ладан та смирну – нашу віру, надію та любов. І нашу вдячність та хвалу за Його родовід від лиця всіх тих, з ким Він захотів бути у вічній спорідненості.

Протоієрей Олександр Шаргунов

6 січня 2008 р.

Переклад з рос. Любові Максимчук

Вас може зацікавити

Проповідь у день пам’яті безсрібників та чудотворців Косми і Даміана

Редактор Головний

Діти священників УПЦ разом з парафіянами гідно захищають Україну

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті чудотворної ікони «Живоносне джерело»

Редактор Головний