Часто, коли ми приймаємо важливі рішення, або вчиняємо гріховні діяння, в глибині душ таємничий голос нам підказує: добре це чи ні. Одні люди чують цей голос чітко, інші ж ледве уловлюють його слабкі звуки. Святі отці називають цей голос совість.
Що таке совість?
Совість – не що інше, як голос Божий, що звучить в серці людини. За словами святителя Ігнатія Брянчанінова, це “здатність людського духу розрізняти добро і зло”.
Совість діє у всіх людях, незалежно від їх віку, раси, виховання й рівня розвитку. Совість проявляється в людині у формі морального почуття. Плануючи здійснити, здійснюючи або вже зробивши яку-небудь дію, яка передбачає можливість її моральної оцінки, людина, в тією чи іншою мірою, внутрішньо відчуває, наскільки ця дія відповідає добру чи злу.
Як звершується діяльність совісті?
Серед дій совісті виділяють три основних: законодавчу, судочинну й відплатну.
🔹 Як законодавець совість вказує людині на те, як вона має вчинити у тому чи іншому випадку, щоб цей вчинок чи задум відповідав встановленому Богом моральному закону.
🔹 Як свідок або суддя совість визначає, переступила людина цей закон чи ні, права вона чи ні.
🔹 Нарешті, функція відплатна виражається в тому, що в залежності від того, чи порушила людина вимоги морального закону або не порушила, вона відчуває або докори й скорботу, або радість й задоволення від виконаної дії.
“Совість є діяльна сила людського духу, яка вказує людині на добро й вимагає його виконання. Будучи тісно пов’язана з розумом й почуттям, совість має практичний характер та може бути названа практичною свідомістю”, – зауважує святитель Феофан Затворник. Якщо розум пізнає, а почуття відчувають, то совість як діяльна сила, визначає вид діяльності духу стосовно того, що пізнається розумом і відчувається почуттями.
Людська совість спочатку діяла не одна. В людині до гріхопадіння вона діяла спільно з Самим Богом, який перебуває в людській душі Своєю благодаттю. Через совість людська душа приймала звістку від Бога, тому совість і називають гласом Божим або голосом духу людського, що просвіщається Святим Духом Божим. Правильна дія совісті можлива тільки в тісній взаємодії її з благодаттю Святого Духа.
Такою була людська совість до гріхопадіння. Однак після падіння совість підпала під вплив пристрастей, і її голос став затихати в силу применшення дії Божественної благодаті. Совість як внутрішній голос Божий поступово перетворювалася в зовнішню совість, тобто здатність до дії заради тимчасового, земного інтересу, а не в ім’я виконання Божественної заповіді. Зовнішня совість призвела до лицемірства, до виправдання людських гріхів.
Від чого залежить усвідомлення людиною правильності своїх вчинків?
Правильність усвідомлення людиною своїх моральних дій залежить від ряду факторів. Перший фактор – вплив середовища, всередині якого вона живе, що обумовлене культурними, релігійними традиціями, місцевими законами і т. п. Також усвідомлення правильності дій людини залежать від фактору виховання, самовиховання, а також від індивідуального морального стану.
Під впливом чого притупляється чуття голосу совісті?
Під впливом вищенаведених та деяких інших факторів голос совісті, як виразник природного морального закону, може придушуватися, приглушатися, спотворюватися. У зв’язку з цим те, що може вважатися злом для представників одних релігійних, соціальних або етнічних груп, представниками інших може оцінюватися як добро.
«Затемняють, притупляють, заглушають, присипляють совість, – говорить святитель Ігнатій Брянчанінов, – довільні гріхи. Всякий гріх, не очищений покаянням, залишає шкідливе враження на совісті. Постійне й довільне гріховне життя ніби присипляє її. Однак умертвити совість – неможливо. Вона буде супроводжувати людину до страшного суду Христового: там викриє ослушника свого».
Як відновити голос совісті у своєму серці?
Святитель Ігнатій Брянчанінов в своєму слові про совість говорить: “Вчення Христове, відображене святим хрещенням, зцілює совість від лукавства, яким заразив її гріх (Евр.10: 22). Повернена нам, правильна дія совісті, підтримується й підноситься слідуванням вченню Христову.
Як лезо ножа наточується каменем, так совість наточується Христом: вона просвічується вивченням й витончується виконанням євангельських заповідей. Освічена й витончена Євангелієм совість докладно та ясно показує людині її гріхи – і самі найменші”.
Відновити правильну дію совісті не можливо своїми силами, а тільки з допомогою Божою. Втім і наша участь також потрібна. Наші зусилля – це виконання закону Божого та участь у Таїнствах Покаяння і Причастя, а допомога Божа проявляється у благодаті, що повідомляється віруючим у лоні Православної Церкви.
Отже, совість – це важлива складова нашої душі. Це компас, який показує наскільки людина віддалилася або наблизилася до Першообразу – Христа. Хто очистив совість, той бачить все, що відбувається навколо, чистими, не забрудненими гріхом, духовними очима.
А тому будемо старатися очищувати свою совість від духовного бруду – і тоді зможемо чітко розрізняти добро і зло та бачити речі такими, якими вони є насправді, а не такими, які нам малює спотворений гріхом розум.
За матеріалами православних інтернет-видань
