Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні, дорогі браття і сестри, Господь дарує нам ще один недільний день для того, щоб ми його присвятили Йому. Для нас такі дні, коли відбувається служба Божа, зокрема,
коли служиться літургія, – особливі . Не тільки тому, що можемо зібратись разом на молитву і висловлювати свої прохання, а і слухати самого Господа, як Він до нас промовляє через Святе Євангеліє, через своїх апостолів і святих.
Сьогодні апостол Павло говорить до коринфян і до нас з вами: Яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом. I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, — говорить Господь, — i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. I буду вам Отцем, i ви будете Моїми синами i дочками», — говорить Господь Вседержитель.
Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистімо себе вiд усякої скверни плотi i духа, творячи святиню в страху Божому.
У свій час для жителів грецького міста Коринф ці слова апостола мали важливе значення, оскільки місто було багатокультурним, у ньому проживало багато різного роду язичників, філософів, мудреців і спільнота, що була заснована апостолом Павлом вийшла з цього середовища і жила звичайно серед цих мудреців, які покладалися на свій розум, а зовсім не на волю Господню.
І вірні, які змінили своє життя та погляди, й тепер дивились на світ духовними, чистими очима, досить часто вступали в суперечки зі своїми близькими, часто були ображені. Тож люди дивились на християн, як на безумців.
Тож, щоб утвердитись у своїй вірі і вистояти, апостол Павло повчає їх трималися свого правого шляху, слідувати за Христом, жити в законі любові і відлучитися від язичницького філософського середовища, аби зберегти свою внутрішню ідентичнісь, аби зберегти той перший вогник покаяння, з яким вони прийняли Христа. І коли ми дійсно зрозуміємо, що таке християнство, що таке віра в Бога і утвердимось у цій вірі, ми не захочемо повертатись до різного роду язичництва, до різних філософських роздумів, бо ми стаємо синами і дочками Самого Господа.
Ми отримуємо ту благодать Божу, яку не можуть пояснити ні філософи, ні мудреці, ані навіть самі ми досить часто не можемо пояснити, а тільки відчути своєю душею, внутрішніми почуттями і своїм розумом.
Тобто відділившись від гріха і скверни, ми стаємо творити святиню, стаємо іншими, стаємо на шлях святості.
Багато святих, ставши на шлях спасіння, взагалі віддалялися у ліси, в гори чи пустелі і цей шлях приводив їх до Господа. У наш час для вірних Богу практично нічого не змінилось. Маємо різних мудреців і філософів. І часто потрібно вступити в суперечки, і щоб відділитись від гріха, потрібно просто засвідчити, що ти з Богом, і, так, світ християн бачить, як безумців, бо вони не з цього Світу, але знаємо, що Господь таких приймає.
Хай Господь допомагає нам укріплюватись у вірі, творити закон любові. Особливо у нинішній час, такий важкий для країни, важкий для вірних у Христі, час, коли треба допомогти, пожертвувати, підтримати і душевно і матеріально, час, коли треба любити, а не сіяти зло і ненависть.
Тому, маючи такі обітниці апостола, стараймось творити святиню в страхові Божому.
Священик Володимир Сергійчук,
настоятель Свято-Іллінського храму
село Борочиче
(Горохівський благочинний округ)
