Завершується Різдвяний піст. Це особливий період, який готує кожну православну людину до неймовірного дива – прихід у цей світ Христа Спасителя. Цьогорічне свято Різдва Христового наша країна переживатиме у дуже важкий та складний час війни. Переживатиме та прославлятиме Христа, щоб з його допомогою усе перемогти та всіх здолати.
Як підготувати себе до зустрічі з новонародженим Христом, як провести останні дні посту та як належно зустріти Різдво Христове у своєму серці – про це та не тільки говоримо із кліриком кафедрального собору Всіх Святих землі Волинської, викладачем науки про свята – еортології Волинської духовної семінарії протоієреєм Петром Базюком.
Розмовляємо з вами у день пам’яті святителя Миколая. Значна частина посту уже позаду, але ще трохи залишається і попереду. Чула про такий термін «Від Миколая до Різдва Христового» – чим він особливий для кожної православної людини?
Різдвяний піст сам собою вже є особливий, адже готує нас до великої події – народження Христа Спасителя. Відтак, ділити піст на половину чи третю якусь частину не можна. У народі так кажуть, але це всього ж лише продовження посту. Посту, який ще називають Малою Чотиридесятницею. Рівно сорок днів триває підготовка до Різдва Христового. Окремо можна виділити хіба останні п’ять днів посту. Їх називають передсвятом. Це такі дні, коли вже піснеспіви на богослужінні готують вірних до великої події. Вони переповнені тими переживаннями, які мали праведний Іосиф, Діва Марія та інші особи, що стали свідками народження у світ Сина Божого. За своєю строгістю ці дні прирівнюються до Страсного тижня перед Пасхою.
Відколи Церква започаткувала Різдвяний піст?
Різдвяний піст відомий нам ще із Древньої Церкви. Щоправда спочатку він коливався по кількості днів. Із 12 століття в 1166 році на Константинопольському соборі уже було затверджено такий піст, про який ми знаємо сьогодні. Навіть служба Різдва Христового нам відома теж із того часу.
До Різдва Христового ще залишається трохи часу. Окрім обмежень в їжі, якою ще повинна бути підготовка кожного православного християнина до дня народження Спасителя?
Усі свідомі християни знають, що в період посту ми повинні обмежити себе у таких речах, які перешкоджають нам постійно пам’ятати про Бога. Пам’ятати про те, що ми – Його творіння, «вінець творіння», що Господь нам подарував образ, а ми повинні доводити його до того, щоб уподібнюватися до Бога. Тому піст – це велика праця у духовному житті. Їжа та відмовлення собі у якихось стравах служить лише засобом, що допомагає нашій духовності.
Ми ж, коли переїмо, хочемо більше поспати, з’являється відчуття розслаблення. Цього не повинно бути, піст повинен стримувати нас у цьому. Утім, переїсти можна і пісної їжі. Тому передусім має бути власний контроль, самодисципліна, і ось саме в цей період ми найбільше повинні звернути на ці речі свою увагу.
Розкажіть про сповідь та Причастя. Чи достатньо вірянину підійти до цих Таїнств під час Різдвяного посту лише один раз?
Якщо ми говоримо, що піст є працею над собою, над своїм духовним життям, і коли свідомий християнин дійсно живе таким життям, то Господь у дар такій людині відкриває її гріхи. І коли ми працюємо над собою, то бачимо насправді страшну картину, яку потрібно виправляти. Для цього у нас є покаяння. Тому до сповіді треба приступати, адже через це таїнство відбувається преображення людини. Через священника від Бога вона отримує прощення та очищається у Причасті.
Святі Отці нас навчають, що коли ми причащаємося, то це прирівнюється до того, як залізно брудне, заржавіле, коли його обпалюють вогнем, воно стає чистим. У священному Писанні Господь говорить: «Хто буде їсти Тіло Моє і пити Мою кров, в тому Я буду перебувати, і він у Мені». Тому відбувається поєднання і Господь очищає.
Якщо ми хочемо більше очищатися, частіше з’єднатися з Господом, то повинні не один раз формально підійти до сповіді та причастя. У піст так трудитися можна навіть кожної неділі. Потім після посту людина побачить, відчує на собі, звикне до ось такого духовного життя. І жити без Бога далі вона вже не зможе. Відтак, у свідомих християн духовний піст завжди. А в піст додаються обмеження і тілесні, щоб легше було нести подвиг духовний. Ось така праця повинна бути і у нас.
На час Різдвяного посту накладаються державні свята, наприклад, Новий рік. Чи є цей день святом для православної людини? І як його належить провести.
Тут варто зважати на те, як людина ставиться до того чи іншого свята. Якщо у нашій державі на піст припадає Новий рік, то ми, як свідомі її громадяни, повинні провести цей день належним чином, як належить по-християнськи. Що таке свято? Це день, який ми маємо провести свято, тобто, як віруючі люди, цей день ми повинні освятити своєю молитвою. Подякувати Богу, що прожили рік, побачити, що ми не так зробили і попросити Бога сил для виправлення.
У народі на Святвечір – вечір перед Різдвом Христовим, поширеною є практикою приготування 12 пісних справ. Що каже про таку традицію Церква? Якою повинна бути вечеря перед Різдвом?
Останні п’ять днів перед Різдвом прирівнюються до Страсного тижня. А це події, які Церква згадує раз у рік і то дуже по-особливому. Коли ж ми пригадаємо події народження Христа Спасителя, то відомо, що йдеться про час перепису населення. Так, Діва Марія на останньому місця вагітності зі своїм названим чоловіком Іосифом Праведним Обручником їдуть на віслюку до Вифлеєму, звідки були родом. Але там їх ніхто не зустрічає, для них немає місць, аби переночувати.
Давайте подумаємо: з чим в цей момент вони зустрітися? Хіба тут була якась любов? Звісно, що ні. Діва Марія та Іосиф йдуть переночувати у стайню, куди овець заганяли.
І ось, якщо ми знаємо про ці події, які Церква згадує та переживає у переддень Різдва Христового, хіба доречними є розмови про те, що би то поїсти?…
День перед Різдвом ще називається сочельник. Цей день є днем строгого посту. У древності цей день люди присвячували молитві. Зранку до вечора проводили у молитві, відразу ж у молитві очікували святкове богослужіння. Люди не встигали нічого приготувати. Зварили пшеницю, підсолодили її, і лише нею вони себе підкріпили.
Щодо 12 страв, то згадки про це у древніх книгах ніде не має. Зараз ми можемо собі дозволити приготувати таку кількість різної їжі. Але чи доречно це? Якби хтось хоч на хвилиночку замислився, як усе було тоді? Як Господь готував себе, щоб прийти у цей світ? Тут варто задуматися: чи потрібні нам ті 12 страв? Ніхто, звісно, не боронить, але чи доречні вони.
Про багату вечерю варто подбати у день пам’яті святителя Василія Великого. Гарна традиція, коли родини збиралися, святкували. Адже посту немає, продовжуються святі вечори. То чому б і ні?
Готуючись до Різдва, дуже часто люди витрачають багато сил та часу на прибирання дому, приготування страв, водночас – які слід готувати себе духовно до зустрічі з новонародженим Господом?
Насправді, якщо усю хатню роботу залишити на останній день, то сил на нічну службу не буде зовсім. Тому прибирати в домі треба, їсти готувати треба, але це все заздалегідь. Ці всі побутові речі можна переробити раніше, зрештою у нас цілий піст для цього був. На останній день залишити хіба щось дуже дрібне.
Набагато важливіше наприкінці посту приділити увагу своїй душі, подумати, чи не тримаємо ми зла на когось, чи усіх простили, чи нікого не осудили.
А в день Різдва Христового дуже важливо приступити до Святого Причастя, бо без нього духовна радість не повна. Як ми можемо зустріти Христа у своєму серці без Нього. А з Ним, з’єднавшись у Святому Причасті, це велика радість.
Не дарма ж Церква дозволяє людям, які протягом посту часто сповідалися, підходити до Причастя без сповіді.
На завершення дайте кілька порад нашим читачам, як провести Різдвяні свята з користю не лише для тіла, а й для власної душі.
Радісно, святково, з молитвою на богослужіннях, щоб через піснеспіви цих днів з усією повною перейнятися духом свята. У ці дні належить провідати рідних та близьких. Також у ці дні важливо не забути про тих людей, які не можуть самостійно прийти до храму. Вони біля нас і дуже чекають у ці дні нашої уваги. Особливо зараз, коли наша країна переживає війну.
Коли кажуть, що нині не до святкувань, то мушу не погодитися. Ніхто не говорить про гучні гуляння. А от прославляти Христа у такі святі дні – це велика радість та особливе щастя. Бо ж якщо будемо із Богом, то ми усе переживемо. Переживемо у любові до Бога та наших ближніх.
Спілкувалася Любов МАКСИМЧУК
