Молячись за своїх близьких, людина через Бога входить в особливий контакт з ними.
Про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).
«Коли вмирають наші близькі, здається, що ми вже ніколи не зможемо з ними поговорити. Але є особливий спосіб спілкування, який поєднує живих і померлих більше, ніж усі слова – молитва. Насправді це найчистіший, найсвітліший вид спілкування. Адже в земному недосконалому житті навіть між людьми, що люблять одне одного, може бути непорозуміння, а часом і образи, і сварки», – сказав митрополит Антоній.
Владика зазначив, що молячись про своїх близьких, що пішли, ми через Бога входимо в особливий контакт з ними. «І тут важлива не лише словесна молитва, а й діяльна молитва – здійснення благих справ заради наших рідних», – додав він.
«Хтось здивується: яке відношення до померлих людей можуть мати добрі справи, які роблять за них живі? Але тут все дуже просто: адже всьому, що ми робимо в житті (у тому числі й доброму), ми навчилися саме від наших рідних та близьких. Отже, наші добрі справи – це відсвіт їх добрих справ. Так ми несемо світло, яке нам передали наші предки, і передаємо його нашим нащадкам, близьким, друзям, навіть зовсім незнайомим людям», – пояснив архієрей.
Він звернув увагу, що всі, і живі, і померлі – з’єднані цими нитками молитви та добрих діл. «І найголовніше, що цими ж нитками ми всі пов’язані з Господом», – зазначив владика.
«Цей зв’язок тягнеться набагато далі за людей, яких ми знали особисто. Через молитву і справи любові ми також пов’язані з усім своїм родом, навіть з тими далекими предками, яких ми не просто не пам’ятаємо, а й зовсім не знаємо і ніколи не знали. Кожен з них відчуває на собі наслідки наших молитов та добрих справ», – продовжив керуючий справами УПЦ.
Ієрарх УПЦ вважає, що кожен може мати і зворотний зв’язок з нашими благочестивими предками: якщо вони удостоїлися за своє праведне життя особливої долі від Бога, то вони також біля престолу Господнього моляться за нас.
«Так само молитвою і благочестям ми пов’язані і з нашими духовними родичами – святими, на честь яких ми названі, в чий день народилися чи до кого відчуваємо найбільшу любов. Адже Церква Христова не якась земна організація, вона нескінченна і поєднує земне та небесне, живих та померлих, родичів по крові та родичів за духом. Цей святий зв’язок – запорука нашого майбутнього життя, «життя майбутнього віку», як кажуть у Символі віри», – сказав архієрей.
На завершення митрополит Антоній нагадав, що головне – вести гідне християнське життя, щоб не втратити, не розірвати цей зв’язок, не втратити вічне єднання з нашими близькими у Христі.