Преподобний Савва, засновник одного з найбільших монастирів у Палестині, народився у 439 році в селі Муталаска поблизу Кесарії Кападокійської.
Маючи 17 років від народження, юний подвижник приймає чернечий постриг у монастирі Флавіана. Через десять років після цього він вирушає у Ієрусалим, а звідти – до великих стовпів чернечого аскетичного життя, преподобних Євфимія Великого та авви Феоктиста. Після смерт
і останнього, Савва, маючи всього тридцять років, йде у пустелю, де оселяється поблизу обителі преподобного Герасима Іорданського. Але так, як не може світильник лишатися у темноті не помітним, так і не могли подвиги преподобного бути скритими від таких же людей, які шукали усамітнення та втікали від суєти світської у пустелю. У 484 році біля преподобного починають збиратися учні, стараннями яких разом із Саввою звели перший храм, поклавши початок існуванню славної Лаври Савви Освященного.
Прожив преподобний Савва Освячений довге життя, із якого більшу частину у подвигах посту і молитви. Особливістю служіння і житія преподобного було те, що, окрім чернецтва, він був ще і священиком, від чого і називається освяченним, тобто рукопокладеним, або посвяченим у священний сан. Прийняв святий блаженну кончину у своїй обителі у віці 94 роки, сталось це у 532 році.
На момент кончини угодника Божого, у монастирі проживало близько 5000 іноків. Мощі святого зановника були похоронені у особливій каплиці-усипальниці, але у 1256 році були викрадені та вивезені у Венецію, проте у 1965 році були повернуті Католицькою церквою назад в обитель. На пам‘ять про перебування преподобного Савви у Венеції, там було залишено його дерев‘яний монашеський хрест, який був вирізаний із Чесного Дерева Хреста Господнього.
Становлення та історичний шлях обителі
До становлення маленької пустельної каліви у славну обитель, сам преподобний та його послідовники пережили багато скорбот. У скелях біля невеличкої річки, яка у Євангелії відома як потік Кедронський, у дванадцяти кілометрах на схід Вифлиєму виросло ціле чернече місто-лавра. За свою історію обитель багатократно переживала періоди підйому та занепаду, але високе аскетичне життя не давало затухнути самому головному – молитві та стяжанню Святого Духа, які завжди ставили головним на потребу насельники цього Святого місця.
Обитель неодноразово руйнувалася кочівниками-бедуїнами і навіть був період, коли через набіги останніх монастир майже сто років стояв пусткою. Обитель з усіх сторін оточена великими фортифікаційнами стінами, які звів імператор Юстиніан Великий.
Окрім засновника Лаври із неї вийшли такі святі, як преподобний Іоанн Дамаскін, преподобномученик Філумен Святогробець та інші. Печера, в якій жив прп.Іоанн у Лаврі Савви Освяченого, стала тим місцем, у якому з-під його пера вийшли майже всі відомі богословські трактати і творіння. Менш ніж через сто років, під час великого нашестя персів у 614 році, мученицьку смерть прийняли велика кількість іноків, черепа яких зберігаєються у релікварії монастиря.
Потім у 786 році бедуїнами були знову вирізані всі насельники, а обитель пограбована. Останнья відбудова обителі, яка сталась у середині ХІХ ст., була проведена стараннями Російської імперії. Її особливістю стала побудова контрфорсів для підтримання стін монастиря від сповзань.
Устав Савви Освяченого, та його роль для Руської Церкви
У 532 році з-під пера преподобного Савви виходить богослужбовий устав для його братства. Власне устав передбачав не тільки упорядочення богослужінь, а й інші питання монастирського побуту: роль ігумена, його відносини із братією, монастирські посади, порядок трапез, та інші. З давніх часів життя в обителі прп. Савви було дещо суворішим, ніж життя у інших пустельних обителях. Цьому уставу було суджено стати тим посібником, на основі якого у багатьох місцях далеко від Ієрусалиму звершували свої богослужіння Православні храми та формували уклад свого життя монастирі.
На жаль, до сьогодення не дійшов оригінал, писаний рукою преподобного – він був втрачений у VI сторіччі під час нашестя на Палестину Хозроя. У восьмому сторіччі цей устав був наново укладений святителем Софронієм Ієрусалимським, та доповнений коментарями преподобних Іоанна Дамаскіна та Косьми Маюмського.
У першій половині XIV сторіччя цей типікон потрапляє у Московію завдяки преподобному Афанасію Висоцькому, який довгий час проживав у Константинополі. Вперше Афанасій ввів його у Серпуховському Висоцькому монастирі, звідки і почав він розповсюджуватися по слов‘янським землям, витіснивши при цьому Студійський, який приніс у свій час преподобний Феодосій Печерський. Пізніше на основі Ієрусалимського почали формуватися місцеві устави, які терпіли ряд доповнень та виправлень.
Лавра преподобного Савви сьогодні
У даний час головним храмом, або по древньо-візантійському кафоліконом, є храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, будівництво якого було розпочате братами Ісаврами Геласієм і Феодулом, а закінчене вже згаданим Юстиніаном. Довжина Благовіщенського кафолікону становить 27 метрів, вінчається храм одним куполом. Особливістю кафолікону є те, що на царських вратах поряд із іконою Благовіщення, замість Євангелістів зображені прославлені у лику Святих вихідці із обителі: преподобні Іоанн Мовчальник, Савва освященний, Харитон Сповідник та Євфимій Великий.
На місці печерного старовинного храму Святих Ангелів, який став першим побудованим руками преподобного Савви та його учнів, у 1967 році стараннями ігумена Серафима збудовано новий храм на честь Ангелів та святителя Миколая Чудотворця.
На сьогодні обитель преподобного Савви є найбільшим монастирем Іудейської пустелі, настоятелем якого являється сам патріарх Ієрусалимський. У повсякденному житті обитель керується замісником патріарха, або намісником у сані ігумена. На відміну від інших монастирів, строгість чернечого життя там актуальна і по нині, сповідь як у братії, так і у паломників приймає сам ігумен. Вхід на територію обителі, по древньому уставу, жінкам заборонено.
