21.7 C
Lutsk
Понеділок, 21 Вересень, 2020
Проповіді

Проповідь у Велику п’ятницю

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні стоячи перед святою Плащаницею, ми роздумуємо, чому Син Божий Спаситель добровільно віддав Себе на страшні муки і жахливу смерть. Своїми силами, своїм розумом і серцем ми ніколи не знайшли б відповіді на це страшне питання.

Пошукаємо ж, хто міг би пояснити нам це незрозуміле. Кого знайдемо? Згадаймо про чистого серцем Никодима, таємного учня Ісуса Христа. Прийди ж до нас блаженний Никодим і розкажи, що чув ти вночі від Господа Ісуса. Никодим скаже: “Я чув від Господа Ісуса страшне, але і радісне слово. Він сказав мені: “Так бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Ін. 3, 16)  Блаженний Никодим говорить нам, що причиною тієї страшної смерті була незбагненна любов Отця Небесного до роду людського, бо віра в Спасителя дарує вічне життя тим, що гинуть.

Але нам ще не все зрозуміло. Запитаємо ж святих апостолів. Улюбленця Христового апостола Іоанна, і  великого Петра, ​​який сповідував Ісуса Христом-Месією.

Дорогоцінну відповідь чуємо ми від апостола Іоанна Богослова: “Любов Божа до нас з’явилася в тому, що Бог послав у світ Єдинородного сина Свого, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав сина Свого в умилостивлення за гріхи наші “(1 Ін. 4, 9-10). Не для того потрібна була страшна жертва, щоб Бог змилувався над нами, а страшна жертва була принесена Христом, тому що Бог помилував нас.

Ось слово святого блаженного апостола Петра, який додає своє слово: “Чи не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця” (1 Петра 1, 18-19). Але запитаймо Самого Спасителя, чому Він постраждав, чому добровільно пішов на страшні муки і смерть. І почуємо незбагненні для розуму, але спасительні для віруючого серця слова: “Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, житиме повіки; хліб же, який Я дам, є плоть Моя, яку Я віддам за життя світу … Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете  їсти тіла Сина Людського і пити крові його, то не будете мати в собі життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і Я воскрешу його в останній день. Бо тіло Моє то правдива пожива, Моя ж кров то правдиве пиття. Хто тіло Моє споживає і п’є Мою кров,  той в Мені, і Я в ньому “(Ін. 6, 51, 53-56).

Божий Син, Спаситель, прийняв страждання і хресну смерть для того, щоб через Його смерть і Воскресіння людство стало причасним до вічного життя в Бозі. Щоб понівечена гріхом людська природа стала відродженою в Христі, і людина з’єдналася з Богом. Чим же ми, убогі, відплатимо за безмірну любов Його і страшну жертву Його – чим?

Він Сам відповів нам на це питання: “Якщо любите Мене, Мої заповіді виконуйте“. Виллємо  ж любов свою і сльози свої на мертве тіло Його, що лежить перед нами на Святій Плащаниці, і всі сили душі своєї направимо, перш за все і найбільше, на дотримання заповідей Його. Амінь.

прот. Сергій Габрук,

настоятель Свято-Стефанівського храму с. Усичі

(Білостоцький благочинний округ) 

Вас може зацікавити

Проповідь Антонія, митрополита Сурозького, в неділю 4-ту після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті Усікновіння Чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

Редактор Головний

Проповідь у день свята Похвали Пресвятої Бородиці

Редактор Головний