В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
«Неділя сиропусна», «Спомин Адамового вигнання», «Прощена неділя», таку назву має сьогоднішній день в церковному календарі.
Неділя сиропусна, оскільки це останній день, коли вживаються молочні продукти перед Великим постом.
В цей день Церква згадує події, пов’язані з вигнанням перших людей з раю. Чому їх було вигнано, тому що порушили заповідь Господню, не їсти плодів із дерева пізнання добра і зла. «І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з’їв» (Бут. 3:6). Адам і Єва піддалися спокусі диявола і впали у гріх. Так відбулося гріхопадіння людей. Гріх настільки змінив людей, що, коли вони почули голос Бога в раю, то в страху і соромі сховалися між деревами, вже відразу забувши, що від всюдисущого і всезнаючого Бога ніде і нічого приховати не можна. Так всякий гріх віддаляє людей від Бога. Але Бог, з милосердя Свого, став закликати людей до покаяння, тобто щоб вони зрозуміли свій гріх, зізналися в ньому перед Господом і попросили пробачення. Господь запитав: «Адам, де ти?». Адам відповів: «Почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався». Бог запитав: «Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого я заборонив тобі їсти?». Але Адам відповів: «дружина, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв». Так Адам став перекладати провину не лише на Єву, а навіть на самого Бога, що дав йому дружину. І сказав Господь Єві: «Що це ти зробила?». Але і Єва замість розкаяння відповіла: «змій спокусив мене, і я їла». Цей перший гріх став початком усіх наступних людських гріхів, його ми називаємо – первородним. Наслідком гріхопадіння Адама і Єви було не тільки їхнє вигнання із раю, у них з’явилися хвороби , страждання і люди стали смертними. Земля почала з труднощами давати врожай, почали рости бур’яни, тварини стали дикими і хижими. Найбільша втрата від гріхопадіння це те, що людина втратила найближче і беспосереднє спілкування з Богом, так як це було в раю. Гріх віддаляє нас від бога, тому боротьба з гріхом – головний подвиг на шляху до Господа.
«Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче». Ось таким, а також і іншими піснеспівами, Свята Церква знову закликає нас до покаяння і спасіння, до боротьби з гріхом. Щоб принести щиросердечне розкаяння у своїх провинах і розпочати Великий піст, та достойно приступити до Господа та Його Святих Дарів ми в першу чергу повинні попросити прощення один у одного. «…і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим ….» так вчить нас Господня молитва. Сьогодні ми просимо пробачення, а також пробачаємо тих, хто заподіяв нам якусь обіду, тому сьогоднішній день ми називаємо «Прощена неділя». У єванглії ми чули слова повчання: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (МФ. 6:14-15). Досить прості і зрозумілі слова, в той же час і змістовні, перш ніж отримати прощення, ми повинні пробачити своєму ближньому.
Свята Церква з особливою турботою і задовго до Святої Чотиридесятниці починає готувати нас до духовного посту, пропонуючи нашій увазі різні Євангельські приклади. На одному із богослужінь ми чули Євангельську розповідь «Про Закхея», коли малий ростом чоловік виліз на дерево для того, щоб побачити Христа Спасителя, Божественного Вчителя. І Господь підійшов та сказав: «Закхей, злізь, бо Мені належить бути в тебе в домі» (Лк.19:5). Це приклад того, що Господь нікого не залишає Своєю милістю, якщо людина бажає бачити у себе, в своєму серці Божественного Спасителя і Господа. Так само, як Закхею, і кожному з нас Він скаже: «Мені належить бути в тебе в домі».
Далі, в наступний недільний день, Свята Церква пропонувала нашій увазі Євангельське оповідання «Про митаря і фарисея». Ознайомившись з цим Євангельським прикладом, нам стає абсолютно ясно, що виправданою з храму Божого виходить та людина, яка з жалем і смиренністю просить у Бога прощення, яка подібна до митаря, котрий бив себе в груди і одне тільки говорив: «Боже! Будь милостивий до мене, грішника!» (Лк.18:13). І відійшов з храму цього виправданим.
Наступного недільного дня ми слухали євангеліє «Про блудного сина». Коли молодший син, повернувся до отчого дому, розтративши своє майно живучи розпутно, то батько прийняв його з любов’ю в свої обійми, як сина. Чому? Тому що це було повернення з покаянням. «Син же сказав йому: отче! Я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином» (Лк.15:21). Тут, в цій притчі, показано, що Господь з великою любов’ю розкриває Свої обійми і чекає нашого покаяння.
Коли ми увійдемо в дні Великого посту то на богослужінні будемо чути слова молитви святого преподобного Єфрема Сиріна: «Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний є на віки віків. Амінь.» Цими словами ми просимо Бога щоб він дарував нам здатність бачити гріхи наші, щоб розкаятися в них. А якщо ми будемо бачити свої гріхи, то ми, безсумнівно, не будемо засуджувати нашого ближнього.
Отже, ми з вами можемо підсумувати, що піст це не тільки добровільне самообмеження в їжі, розвагах. Постити – це значить відмовитися від усього злого, що противне Богові та Його Заповідям. Піст повинен завжди бути сполучений з молитвою, в якій ми прославляємо Бога, дякуємо йому за його всещедрі дари та просимо Його, щоб допоміг нам успішно поборювати всякі земні спокуси. Без відповідного душевного молитвеного настрою не може бути правдивого посту. Піст – це обов’язкове прощення один одному наших гріхів. «ГОЛОВНЕ В ПІСТ – НЕ ЇСТИ ОДИН ОДНОГО» (блаженніший митрополит Володимир Сабодан). Амінь.
Закінчуючи своє слово, дорогі брати і сестри, я звертаюсь до вас і прошу вас пробачити мені всі мої гріхи, вчинені мною словом, ділом, думкою і всіма моїми почуттями. Простіть мене грішного.
Прот. Олександр Жовнір
Настоятель Свято-Георгіївського храму с.Підріччя
( Олексіївський благочинний округ)
