В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
На що схоже моє життя?
Це питання зовсім не просте. Це питання дуже корисне. І мені здається, що це питання ми маємо якнайчастіше ставити самі собі.
У Святому Євангелії, яке сьогодні читалося, є такі слова: «Усе тіло просвітлюється через око. Якщо твоє око чисте — то й усе тіло твоє світле. А якщо затемнене — то й усе тіло твоє у темряві»(Мф. 6:22-23). Святитель Іоан Золотоуст пояснює: якщо ми задамося питанням, про яке саме око йдеться, то зрозуміємо — це наш розум. Тобто, на що схоже моє життя? Воно подібне саме до того, про що і як я думаю.
Вся наша життєва дорога підкорюється саме нашому мисленню. Ось думаю я про людину добре — і моє ставлення до неї хороше. Думаю про неї погано — і вже ставлюся насторожено, з відчуженням. І часто так буває, що я думаю про людину без жодного на те приводу — знаю її чи ні — просто так думаю. І ось ці самі думки стають підставою для вчинків, для ставлення, яке псує не тільки стосунки, а й моє власне життя.
Так, ми маємо повне право думати, як нам заманеться. Але саме — заманеться. Часто наші думки не є виявом розсудливості, благоразумності, про яке говорить святитель Іоан Золотоуст. А він каже: розум має бути співчутливим, чистим, світлим, стриманим — тільки тоді він буде чистим, і вся наша життєва дорога стане світлою. Але часто розум далекий від цього. Він починає метушитися, і з цієї метушні все життя стає схожим на хаос..
Спаситель сьогодні каже: «Погляньте на птахів небесних — не сіють, не жнуть, а Бог їх годує. Подивіться на лілії — не прядуть, не тчуть, а як одягнені!» А ви — постійно в думках, чим поїсти, чим напитися, як жити. І ці думки, якщо не зупинити їх, приводять до найстрашнішого: до переконання, що все залежить від тебе. А це неправда. Про що ти думаєш — таким ти і є.
Часом хтось каже другові, або чоловік дружині, або дружина чоловіку: «У тебе тільки одне на умі: одягнутись, зустрітись…» Але за цими простими словами — глибока правда. За ними — відповідь на питання: який ти є. Бо що в тебе в голові — таким ти і є: пристрасний, байдужий, лукавий, або навпаки — твердий, надійний, мужній.
І якщо сьогодні Спаситель закликає нас подивитися на світ, у якому проявляється Божий промисел— то варто озирнутися навколо: ось птахи співають, квіти ростуть. Бог про це подбав. Яка краса! А поглянувши на своє життя — ти не бачиш цього. У ньому немає вдячного співу, краси. Але не тому, що її немає — а тому, що ти її не бачиш.
Бо твоє внутрішнє око — розум — завалений, як сміттєзвалище: це треба встигнути, це не забути, туди встигнути, це проконтролювати. Йдеш біля квітників храму — краса довкола, а ти її не бачиш. Бо в голові — хмара думок. І твоя душа схожа вже не на квітуче поле, а на міське звалище, де тільки ворони кружляють. І ти кажеш: «моє життя нещасне». Але це неправда. Бо твоє життя — таке, як ти думаєш. Якщо ти довіряєш Богові, якщо твої думки звернені до Нього — то Його присутність у твоєму житті буде яскравою, живою, наповненою світлом. Тобі нічого буде боятися. Ти так само працюватимеш, житимеш, але не будеш захаращувати свій розум, не затемнюватимеш внутрішнє око.
Так, ми часто чіпляємося за погане. Добре — відчули й забули. А погане — носимо в серці: образи, підозри, злі слова, спогади. Носимо, як повні кишені непотребу. І все нижче тягнемося до землі. А небо — все далі. Потрібно почати думати по-іншому. Як каже апостол: бачиш людину, яка впала? А тобі яке діло? Вона перед своїм Господом падає. Це не твій раб. Спостерігай за собою.
Не можна сказати, що всі люди добрі — ні, всі різні. Але думати по-іншому — значить: чому я осуджую цю людину? Хіба я сам не заслуговую осуду? І тоді ти побачиш не стільки її гріх, скільки своє сміття — і захочеш його викинути.
Почати думати по-іншому — це означає: помічати життя, яке щодня дарує Бог. Не повертатися в минуле, не перебирати кишені зі старими образами.
Це не значить закривати очі на зло. Це означає бачити всюди Бога: і в труднощах, і в милості, і в випробуваннях, і в благословеннях. Бог і милує, і карає, і прощає. Всюди Бог.
І з цією людиною — Бог. І з тобою — Бог. І не потрібно думати про людину більше, ніж про неї думає Господь. І про себе також.
І тоді твоє життя стане світлим. Бо як твоє око — таке й усе тіло, таке й життя. Якщо розум твій світлий — і життя твоє світле. Якщо розум твій затемнений — то й життя твоє у темряві.
Ось така дивовижна таємниця сьогодні розкривається нам. Таємниця: як я думаю — так я і живу. Дай нам, Боже, світлого ока, світлого розуму. Як каже святитель Іоан Золотоуст — нехай буде розум наш озброєний смиренням, любов’ю, тверезістю, вдячністю, надією і вірою. Амінь
Священник Богдан Яковук
Клірик Різдво-Богородичного храму, м. Луцьк
(Луцький центральний благочинний округ)
