23 C
Lutsk
Субота, 6 Червень, 2020
Проповіді

Проповідь у неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого

Христос Воскрес!

У 6-ту Неділю після Воскресіння Христового Свята Православна Церква згадує подію зцілення сліпонародженого. Святе Євангеліє розповідає нам, що Господь Ісус Христос, проходячи з учнями коло храму, побачив при дорозі сліпого від народження чоловіка. Учні Його запитали у Нього: Учителю, хто згрішив, він чи батьки його, що народився сліпим?

Ісус відповідав: Не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому явилися діла Божі.
Господь зглянувся над бідолашним сліпим. Плюнувши на землю, Він зробив грязиво, помазав цим грязивом сліпому очі і сказав йому: Піди, вмийся в купальні Силоам. Це було джерело біля підніжжя гори Сіон. Сліпий пішов, вмився і прозрів. Чудо це вразило усіх. Невже, казали одні, це той самий, який сидів і просив милостиню?

Інші казали: це він; інші: схожий на нього. Він же казав: це я.

Стали розпитувати у сліпонародженого, як він прозрів. Він відповідав: “Чоловік, якого зовуть Ісусом, зробив грязиво, помазав мені очі і велів вмитися в купальні Силоамській; я вмився, і ось я бачу”. Повели його до фарисеїв. (Слід сказати, що це чудо здійснене було у день суботній.) На розпитування фарисеїв юнак, що прозрів, знову відповідав розповіддю про дивовижне зцілення своє. Тоді між фарисеями спалахнула суперечка про Ісуса.

Звершилося велике чудо, і все населення міста прийшло в розгублення. Адже, чудо це було звершене Ісусом Христом у суботу, порушення котрої за фарисейськими законами було недопустимо. Вони мали намір відлучити від синагоги того, хто визнає в Ньому Христа. Тому книжники і фарисеї вигнали сліпородженого, відкинувши такий явний вияв на ньому сили Божої.  Лицемірна фарисейська оцінка спонукає нас, браття й сестри, подумати над тим, як ми дотримуємося заповіді Божої і як шануємо святкові дні.

Ще в Старому Завіті Бог дав настанову шанувати сьомий день, віддати належне святковим дням. Святковий день віруюча людина повинна віддати Богу, без Котрого не може робити нічого (Ін. 15, 5). Хоча б раз в тиждень в людині повинне пробуджуватись почуття вишнього, Божественного, повинна проявлятися потреба молитви глибокої, свідомої і смиренної, подібної до митаревої: “Боже! будь милостивий до мене, грішника!” (Лк. 18, 13)

В святкові дні ми збираємося у святих храмах, щоб тут єдиними устами і єдиним серцем славити Бога, відчути радість спілкування з Ним, з усіма небожителями, один з одним. В спільній молитві полум’яніють наші серця. Нещасні ті люди, які твердять, що не обов’язково християнину ходити до церкви, що Господь, мовляв, на кожному місці і Йому можна молитися скрізь. Господь дійсно на всякому місці, хвалити і славити Його можна й потрібно завжди і скрізь. Але ми знаємо, як важко серед щоденних турбот віддати належне Богові, бути у молитовному єднанні з Ним, постійно мати Його у своєму серці.

В суботу Господь дав зір сліпому від народження. Цим він не порушив суботи, а освятив її, бо празник дається людині, щоб вона подумала не тільки про себе, але й про подібних собі. Святковий день повинен бути проявом нашої християнської любові до Бога і ближнього, любові діяльної та щирої, сердечної і співчутливої, яка допомагає носити тягарі один одного і так здійснювати закон Христовий (Гал. 6, 2). Зціленням сліпонародженого у день суботній Ісус Христос відкрито порушує цілий ряд тогочасних норм і правил життя. Спаситель суперечить фарисейському розумінню суботнього спокою і наголошує, що «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27).

Сучасна культура рухається у протилежному напрямку. Суспільство не визнає жодного дня спочинку, аби славити Бога. Кожен, хто хоче працювати в неділю, може легко знайти собі роботу. Частина людей планує домашню роботу саме на день спочинку. Суспільство втратило відчуття святості часу, а значить і святості самого життя…

Тодішні духовні провідники не могли побачити величі справ Спасителя. Вони сприймали світ викривлено, через призму придуманого ними ж закону. Перед їх очима здійснювалися величні чудеса, але фарисеї бачили тільки порушення суботи. У сучасному житті люди також часто бачать лише те, що хочуть побачити, або те, що збігається з їх точкою зору. Амінь.

Прот.Олександр Дацюк.
Настоятель Свято-Параскевського храму с.Підгірне.
(Копачівський благочинний округ).

Вас може зацікавити

Проповідь у день пам’яті Вмч. Димитрія Солунського

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті святих апостолів Петра і Павла

Редактор Головний

Будемо наслідувати приклад апостола Петра не у маловір’ї, а в тому, як він, надіючись на Господа, виходив з нього, – Архіпастир

Редактор Головний