21.8 C
Lutsk
Субота, 25 Травень, 2024
Всі новини Проповіді Публікації

Проповідь у неділю 24-у після П’ятидесятниці

Во ім’я Отця, і Сина,  і Святого Духа.

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє євангельське читання нам розповідає про два чуда, звершені Господом нашим Іісусом Христом. Це зцілення кровоточивої жінки, яка дванадцять років страждала від цієї недуги та воскрешення дочки Іаіра, начальника синагоги.

«І ось, прийшов чоловік на ім’я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім» (Лк.8.41). Іаір – батько тяжкохворої доньки, підійшов до Христа з останньою надією на порятунок для неї. Релігійні лідери єврейського народу того часу негативно ставилися до Іісуса Христа, вони Його в чомусь постійно підозрювали, і тут із своїм проханням перед Христом стоїть не просто звичайний іудей, тут сам начальник синагоги. У нього величезна проблема, в нього велика біда – його дочка, якій було дванадцять років, потребувала негайної допомоги, вона потребувала зцілення.

Дійсно, до Іісуса Христа іноді приходять люди, які далекі від Нього, але коли вони не можуть вирішити свої проблеми самотужки, тоді вони починають шукати вирішення своїх проблем в Христі, і з Христом. Вони ніби інстинктивно відчувають, що Христос не просто один із великим людей, а що Він справді має щось у собі божественне.

Ми християни знаємо, що Іісус Христос є Істиннний Бог і Істинний Чоловік одночасно. Але тоді, в ті часи ходили різні чутки, розповідали різні здогадки. Вчинок Іаіра, начальника синагоги, був криком про допомогу, оскільки він пішов на серйозний ризик для себе, провокуючи власне відлучення від синагоги. З однієї сторони страх за подальшу долю перед іудейською громадою і релігією, а з іншої – єдиний промінь надії у лиці Христа. Він зробив свій вибір і Христос допоміг йому, звертаючи увагу на силу і важливість віри.

«Коли ж Він йшов, народ тіснив Його. І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилася»(Лк.8,43-44).

Отже, ми бачимо, що Христос іде допомогти дівчинці, якій дванадцять років, а в натовпі до нього проштовхується жінка, яка дванадцять років страждала кровотечею. Старозавітні Закони про чистоту були достатньо суворі, і те, що вона ввійшла в натовп і проштовхується до Христа, це виклик закону Божому. Вона знаходиться в нечистоті, вона має знаходитися окремо від людей, а люди мають бути осторонь від неї.  Але, вона втомилася, вона змучилась і не може вже залишатися в цій нечистоті.

Так само, як багато хто із нас відчувають страждання і муки від усвідомлення своїх власних гріхів. Дехто із православних християн жаліються, коли йдуть до сповіді, їм потрібно сповідатись перед священиком в одних і тих же гріхах, і вони почувають себе дуже і дуже незручно. Вони відчувають стан нечистоти духовної, скверни, від якої вони вже вкрай втомилися.

І ця жінка, не може залишатися в такому стані, вона прагне пережити зцілення. Закон Божий проти неї, бо Закон Божий говорить, що вона нечиста. І вона не має права доторкатися до людей, а люди не мають права доторкатися навіть до її речей, до яких вона доторкалася в власній нечистоті. І що робить ця жінка – вона підійшла ззаду до Христа торкнулася до краю одежі Його. І в ту ж мить зупинилася кровотеча, і відчула, що відбулося її очищення. Вона зі страхом сповістила про свій вчинок. Христос має всемогутню силу, зцілити кожного із нас від всякої нечистоти.

Отже, праведність Христові, чистота Христа – джерело нашого очищення і нашого власного виправлення, щоб нам усім ходити в оновленому житті. Христос не засудив її за порушення закону,  Він оцінив її порив. Бо заповіді дані не для смерті, а для життя. Яким би могло б було її життя, коли б вона до смерті залишалася в цій нечистоті, а тепер вона здорова.

З надією на чудесну допомогу звернувся до Христа і вбитий горем батько Іаір, донька якого була при смерті. Навіть отримавши звістку від слуги, що його донька вже померла і турбувати Учителя  немає потреби, чоловік не втратив надію, бо перед тим на власні очі побачив, як Іісус зцілив невиліковну хвору. Для нього це стало знаком спасіння! На межі відчаю його підтримує і Спаситель: «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться» (Лк. 8:50). Слова Господа вселили в Ііра мужність і він, не звертаючи увагу на сумні новини, не перестає вірити.

Іноді ми впадаємо у відчай від того, що поглянувши на життя і поведінку дітей, нам здається, що вони назавжди втрачені для Христа і Святої Церкви. Але ні в якому разі не треба впадати у відчай, потрібно вірити у можливість їх виправлення навіть тоді, коли ми стикаємося з їхнім агресивним безбожництвом. Треба вірити, що їхнє виправлення є можливим, із вірою молитися за них.

Коли Христос прийшов у дім Ііра і побачив мертву дитину, то сказав їм, що вона спить: «не плачте, вона не вмерла, а спить» (Лк.8,52). Це викликало сміх оточуючих, бо вони на власні очі бачили, що дівчинка померла.

Тут ми бачимо, як різко плач переходить в  сміх. Все тому, що мова йде про найманих плакальниць. Це була така професія найманих плакальниць, вони чергували поруч із будинками, де були люди при смерті, коли хтось помирав, тоді ці плакальниці входили в дім і починали ридати і голосити, їм за це платили гроші. Вони довіряли тільки своєму розуму, котрий їм твердив, хто не дихає, в кого перестало битися серце, в кого тіло вже охололо, той мертвий і вже ніколи не встане.

Але взявши дівчинку за руку, Іісус «виголосив: дівчино! встань» (Лк.8,54). І вона ожила, і заборонив Христос розповідати про чудо з тої причини, що не треба метати бісер перед свинями. Не всі люди готові сприйняти ті істини віри, які відкриває для нас Христос. Коли в розмові про нашу віру потрібно комусь, щось пояснити, – то не треба одразу все відкривати, потрібно щоб людина, яка слухає, дозріла для віри, бо і нам самим Господь відкриває саме ті знання про Бога, які ми можемо сприйняти.

Отже, дитина, якій було дванадцять років, ожила, жінка, яка дванадцять років страждала від кровотечі, стала здоровою, стала чистою –  воістину в Христа нема нічого неможливого. Сама ця жінка кровоточива, не могла саму себе зцілити, вона все своє майно використала на лікарів, але вони не могли їй нічим допомогти. Мертва дівчина не могла сама воскреснути, ожити, – воістину, як сказав одного разу Христос, що людям, це не можливо, але не Богу, Богу все можливо.

Христос може зцілити і очистити кожного із нас, кожного, хто щиро звернеться до Нього зі словами надії на зцілення від ран гріховних. В Ньому джерело нашого очищення, в Ньому джерело нашого морального воскресіння. Амінь.

Прот. Віталій Катеринчук,

настоятель Різдво-Богородичного храму,

с. Топільне

(Рожищенський благочинний округ)

Вас може зацікавити

ЯК ПРАВИЛЬНО ЧИТАТИ ПСАЛТИР? ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ ПРАВИЛА?

Редактор Головний

Де знаходиться справжня глава Іоанна Предтечі?

Редактор Головний

1 січня 2023 року – православний календар

Редактор Головний